Музей народної архітектури та побуту України Пирогово, 1969 (архіт., іст., мист.). Архітектурно-природний комплекс музею розташований на південній околиці м. Києва між Голосіївським лісом і старовинним селищем Пирогів. Заснований з ініціативи громадськості та Українського товариства охорони пам'яток історії та культури, за постановою уряду УРСР, як національний музей-заповідник пам'яток народної культури. Велику науково-методичну допомогу у створенні музею надавали провідні вчені та архітектори України:
A. Горленко, З. Гудченко, К. Гуслистий, П. Жолтовський, А. Жук, Б. Колосок, П. Костирко, В. Красенко, В. Ленченко, Г. Логвин, П. Макушенко, Л. Прибєга, М. Приходько, В. Самойлович, М. Сиваченко, О. Силин, М. Сікорський, Г. Скрипник, Ю. Хохол, В. Шмельов. Значну організаційну роботу у створенні музею провів заступник голови УТОПІКу Я. Петрусенко. Проектно-ко-шторисна документація на будівництво музею розроблена Київським НДП Інститутом містобудування. Автори: В. Баранько, С. Верговський, Т. Довженко, П. Лошак, В. Романов, В. Сікорський, С. Смолінський, В. Стамов, М. Ходаківський. Обміри пам'яток та вигововлення проектно-кошторисної документації на їх перевезення та встановлення в музеї виконано Спеціальною науко во-реставраційною виробничою майстернею УТОПІКа. Музей відкритий для відвідувачів 15 липня 1976, разом з довкіллям органічно ввійшов до історико-природно- го комплексу м. Києва. Є одним з найбільших у світі музеїв просто неба. На пл. 147 га, серед мальовничого краєвиду, розміщено понад 300 оригінальних пам'яток народної архітектури 16—20 ст., які репрезентують усі регіональні типи будівель та шляхи розвитку архітектурно-будівельних традицій у представлених в експозиції архітектурно-етнографічних комплексах: Карпати, Наддніпрянщина, Південь України, Поділля, Полісся, Полтавщина та Слобожанщина. Окремі будівлі згруповані у впорядковані садиби з характерними зеленими насадженнями, огорожами різних типів. Садиби складають ансамблі — фрагменти сіл з властивими для кожного регіону прийомами планування та забудови, що створюють архітектурно-художні абриси давнього українського села.
Серед архітектурних пам'яток є рідкісні зразки: курна хата 1587 з Волинського Полісся — зразок давнього од- нодільного житла; церква архістратига Михайла 1600 з Київщини, в якій про-стежуються традиції культового будівництва добарокової доби; церква св. Параскеви 18 ст. з Черкащини — один з небагатьох збережених зразків розвиненого типу наддніпрянського храму; каплиця 17—18 ст. із Рівненщини — архаїчний тип культової будівлі; хати 17—18 ст.; хата родини Шевченків 19 ст. із Звенигородщини; унікальна колекція вітряків з різних регіонів України тощо. Комплекс «Вітряки» виділено в окрему групу.
1979 в музеї відкрито експозицію «Народна творчість в архітектурі українського села 1960—70-х рр.», в якій відтворено зразки індивідуального сільського будівництва.
Музей відомий у всьому світі як один з найкращих скансенів з погляду архітектурно-просторової композиції, багатства і значущості пам'яток. У численних польових науково-дослідних експедиціях працівники музею зібрали унікальну фондову колекцію, яка складає понад 70 тис. творів декоративно- ужиткового мистецтва, ікон, народних малюнків, музичних інструментів, побутових речей, знарядь праці. Упродовж десятків років діяльності в музеї сформувався колектив кваліфіко-ваних науковців, які зробили вагомий внесок у створення цього комплексу, серед них: Т. Василенко, С. Вергов- ський, П. Вовченко, С. Гайова, Н. Зозуля, Н. Зяблюк, Р. Кобальчицька, П. Лошак, І. Мусатова, Л. Назаренко, Л. Орел, Р. Свирида, С. Смолінський, М. Ходаківський, С. Щербань та інші. На основі концепції створення і діяльності музею (духовності пам'яток, єдності матеріальної та духовної культури) влаштовуються експозиції в інтер'єрах будівель, проводяться народні календарні свята: Різдво, Водохреще, Великдень, Зелена неділя, Купала, Михайла, Андрія, Миколи та ін. Музей відіграє велику роль у відродженні, розвитку і популяризації народного мистецтва та ремесел. Тут двічі на рік проходять етнографічні ярмарки, організовуються дні-семінари ремесел — ковальства, ткацтва, різьбярства, гончарства тощо, демонструються традиційні сільськогосподарські роботи — оранка, сівба, жнива. Відроджено духовні осередки — храми архістратига Михаїла, св. Параскеви, св. Миколи, св. Покрови Богоматері, де відбуваються літургії, вінчання, хрестини та інші релігійні обрядові свята. В музеї відзначаються пам'ятні дати та державні свята: дні Незалежності України, пам'яті Т. Шевченка, чорнобильської катастрофи, жертв голодомору.
Музей народної архітектури та побуту України — відомий в країні науково- методичний центр.
Щороку музей відвідують бл. 200 тис. киян та гостей столиці з різних країн світу [915].