Юрковиця (Лиса Гора) — узвишшя на Подолі, відоме сьогодні під цим ім'ям, на думку Володимира Антоновича, підтриману Петром Толочком, було третім утворюючим Київ пунктом — Хоревицею.

Юрковиця, Юрківка — назва гори, яру та струмка (який існував ще у XVIII ст.). Гора панує над Плоською місцевістю (на північний захід від історичного Подолу), межує з горою Щекавиця, Татаркою, Кирилівськими висотами. Розділена Юрковицьким яром в напрямку з заходу на схід. Юрковицький ручай (Сверховиця, Серховиця) в давні часи впадав у Почайну. Нині по його руслу лежать вулиці Нижньоюрківська та Юрківська.

У кін. XIX ст. розкопки на Юрковиці проводились Вікентієм Хвойкою, Миколою Біляшівським. У 60-ті роки ХХ ст. — Максимовим Є. В. та Дяденком В. Д. Було виявлено сліди людської діяльности та поселення кам'яного віку, чорноліської, зарубинецької культури та давньоруської доби.

20 тисяч років тому.

Найдавніші знахідки на Юрковиці вказують на те, що гора входила в район промислів (полювання, збиральництва) жителів кирилівського поселення пізнього палеоліту.

І тис. років до н.е.

Поселення чорноліської культури, було знайдене та досліджене Максимовим Є. В. Немає певних даних про засновників кирилівської стоянки, вони як і «чорнолісці» вважаються автохтонним праслов'янським населенням України.

ІІ-І ст. до н.е.

Протягом шести (до кінця IV ст.) віків у Києві процвітають поселення зарубинецької культури. На Юрковиці знаходилося одне з них, воно мало укріплення (вал), який використовувався і в пізніші часи. Це поселення, ймовірно, занепало на межі тисячоліть, хоча інші протрималися до гуннської навали (кінця IV ст.).

Княжа доба.

За коротким проміжком часу після подій Великого переселення народів, з кінця V ст. ведеться відлік існування Києва як центру слов'янського племені полян (держава Куявія). Традиційно заснування Міста приписується братам Кию, Щеку, Хориву з сестрою Либіддю. Хоча відомі й раніші князі, які правили Києвом: Баламир, Балтазар та ін. На сьогодні немає даних про заселення Юрковиці раніше IX ст., але ряд дослідників з кінця позаминулого століття ототожнюють Юрковицю з літописною Хоревицею.

Ще одна дискусійна тема —Варязьке столпіє, оборонне укріплення (земляний вал з частоколом), який охороняла варязька дружина княгині Ольги та Святослава Хороброго. За часів імперського панування обстоювалась думка про те, що цей північний кордон міста збігався з пізнішими Валами на Глибочиці, однак ця думка применшувала маштаби княжого Міста, спиралась на оцінку населення, подібну до литовської доби (це в 5-10 разів менше ніж у X—XIII стт.). Відкриття поселення та захоронення на Юрковиці, які Зоценко В. М. ідентифікував як залишки варязької застави свідчить про Хоревицю-Юрковицю та Юрковицький ручай як північий край оборони княжого Києва. А знахідка 2009-го року в районі перетину Межигірської та Заводської вулиць (межа сучасного Подольського району) свідчить про господарське використання земель далеко за Валами.

Після Батиєвої навали ця місцевість згадується у зв'язку з Йорданським Миколаївським жіночим монастирем, храмові будови якого знищено радянською владою в 1935 році.