Круглоуніверситетська вулиця — вулиця в Печерському районі м. Києва, місцевості Бессарабка, Липки. Пролягає від Крутого узвозу (поблизу Бессарабської площі) до Лютеранської вулиці.

На північно-західному схилі Липського узгір'я, від Бессарабської пл. до вул. Лютеранської; перепад висот між верхньою та нижньою відмітками складає понад 16 м. Прокладена у 1836—37 для зручного зв’язку будинку Київського університету, що тоді споруджувався (вул. Володимирська, 60), і орендованими з 1834 університетськими приміщеннями, які розташовувалися на Печерську, у будинках Кордта та Бегічева. Форма плану у вигляді напівсерпантину зумовила зміну у 1869 первісної назви вулиці — Університетської на Круглоуніверситетську. Перші будівлі були переважно двоповерховими, дерев'яними, на цегляних фундаментах. Інтенсивна забудова почалася з кін. 1870-х рр. У ній брали участь відомі архітектори В. Ніколаєв, А. Геккер, В. Сичугов. Мостова комісія будівельного управління київської міської управи 1880 року віднесла Круглоуніверситетську до 4-го розряду за влаштуванням тротуарів (завширшки до 2 м). Вузький поперечний профіль вулиці зумовив масштаб забудови будинками порівняно невеликої поверховості. 1905—38 по вулиці ходив трамвай. На поч. 1930-х рр. зроблено проїзд до вул. Банкової. Функція вулиці була переважно житловою, тільки на її початку до 1917 містилося відоме кафешантан «Буфф» (на місці будинку № 2/1). Незабудований схил узгір'я, який піднімається над вулицею, надає їй мальовничого вигляду. Серед споруд історичної забудови виділяються пам'ятки архітектури поч. 20 ст.: будинки № 7 та № 12. Стиль конструктивізму 1920-х рр. представлений будинком співробітників міліції — № 2/1. Ряд будинків зберігає пам'ять про відомих діячів науки та культури: у будинку № 4 проживав мистецтвознавець Ф. Ернст; у № 6 — художниця О. Екстер; у № 10 містився польський театр «Студія» актриси, режисера і педагога С. Висоцької, тут працював письменник Я. Івашкевич. Не збереглися будинки, в яких мешкали поетеса А. Ахматова (№ 20/1; 1906 належав її родичу — київському юристу В. Вакару) та музикознавець, фольклорист і педагог М. Грінченко (№ 17-а). Вулиця, що має топографічну своєрідність і топонімічну цінність, належить до комплексних пам'яток історії та культури [690].

Фотогалерея