Пам'ятки →
Боричів УзвізБоричів узвіз — узвіз у Подільському районі міста Києва, місцевість Поділ. Пролягає від вулиці Боричів Тік до Набережно-Хрещатицької вулиці. Одна з найдавніших вулиць Києва. Дорога, яка з'єднувала нижню, наддніпрянську, і нагірну частини міста, Поділ із Горою. Згадана у пам'ятці давньоруської літературі XII століття «Слово о полку Ігоревім». Деякий час була частиною Трьохсвятительської вулиці. У 1869 році відокремлена від останньої та набула сучасної назви. Історична місцевість у центральній частині Києва, вулиця. Ймовірно, є найдавнішою назвою Чортового беремища. Вірогідно, освоєний як район заселення ще до н. е. Тут, на думку деяких дослідників, існував Борич град. Назва походить від давньослов'янських слів «борич», «бірич», «бірюч» — збирач мита, глашатай, що підтверджується існуванням митниці поблизу Хрещатицької брами Подільських укріплень (у районі сучасної пл. Поштової), до яких виходив цей шлях. 3а літописом, саме на Боричевому узвозі полянський князь Кий заснував городище, яке дало початок Києву. Пізніше фігурував як узвіз Михайлівський (від назви Свято-Михайлівського 3олотоверхого монастиря, розташованого у верхній його частині) і Різдвяний (від церкви Різдва Христового на пл. Різдвяній — тепер пл. Поштова). Траса узвозу перед Подолом розгалужувалася — в бік пл. Поштової та в бік пл. Контрактової (по трасі нинішньої вул. Боричів тік). Сучасна вул. Боричів узвіз здобула свою назву 1869 як закріплення давньої народної назви, котра широко побутувала серед місцевого населення (раніше — вул. Трьохсвятительська). Досить поширеною є версія про тотожність Боричевого й Андріївського узвозів, яка подекуди обґрунтовується тим, що схил вздовж траси фунікулера надто стрімкий, щоб його можна було здолати возом. При цьому не враховується те, що рельєф місцевості не раз змінювався (зокрема збільшувалась і стрімкість Боричевого узвозу як важливого оборонного об'єкта). На думку більшості дослідників, інша назва цієї місцевості — Чортове беремище — є варіантом назви Боричів. |