Боричів Узвіз

Боричів узвіз — узвіз у Подільському районі міста Києва, місцевість Поділ. Пролягає від вулиці Боричів Тік до Набережно-Хрещатицької вулиці.

Одна з найдавніших вулиць Києва. Дорога, яка з'єднувала нижню, наддніпрянську, і нагірну частини міста, Поділ із Горою. Згадана у пам'ятці давньоруської літературі XII століття «Слово о полку Ігоревім». Деякий час була частиною Трьохсвятительської вулиці. У 1869 році відокремлена від останньої та набула сучасної назви.

Історична місце­вість у центральній частині Києва, ву­лиця. Ймовірно, є найдавнішою назвою Чортового беремища. Вірогідно, ос­воєний як район заселення ще до н. е. Тут, на думку деяких дослідників, існу­вав Борич град. Назва походить від давньослов'янських слів «борич», «бірич», «бірюч» — збирач мита, глашатай, що підтверджується існуванням митниці поблизу Хрещатицької брами Поділь­ських укріплень (у районі сучасної пл. Поштової), до яких виходив цей шлях. 3а літописом, саме на Боричевому узвозі полянський князь Кий за­снував городище, яке дало початок Києву. Пізніше фігурував як узвіз Ми­хайлівський (від назви Свято-Ми­хайлівського 3олотоверхого монастиря, розташованого у верхній його частині) і   Різдвяний (від церкви Різдва Христо­вого на пл. Різдвяній — тепер пл. По­штова). Траса узвозу перед Подолом розгалужувалася — в бік пл. Поштової та в бік пл. Контрактової (по трасі нинішньої вул. Боричів тік). Сучасна вул. Боричів узвіз здобула свою назву 1869 як закріплення давньої народної назви, котра широко побутувала серед місцевого населення (раніше — вул. Трьохсвятительська). Досить пошире­ною є версія про тотожність Боричевого й Андріївського узвозів, яка поде­куди обґрунтовується тим, що схил вздовж траси фунікулера надто стрімкий, щоб його можна було здола­ти возом. При цьому не враховується те, що рельєф місцевості не раз змі­нювався (зокрема збільшувалась і стрімкість Боричевого узвозу як важ­ливого оборонного об'єкта). На дум­ку більшості дослідників, інша на­зва цієї місцевості — Чортове беремище — є варіантом назви Боричів.