Встановлено на честь бібліотеки (книгосховища), заснованої при соборі великим київським князем Ярославом Мудрим. Про цю подію розповідає літопис під 1037 у статті, що підсумовує діяльність Ярослава. Князь, який мав нахил до книг, зібрав «писців многих» - перекладачів з грецької на слов'янську мову, які «списали багато книг», також «придбав» книги і «положив їх у церкві Святої Софії». Склад бібліотеки, кількість книжок, місце розташування книгосховища точно невідомі. Вчені вважають, що збірня налічувала понад 900 томів. Поряд з богослужбовими книгами (переважна більшість) тут були і світські твори, а також архів митрополії. До наших часів збереглося чотири книги, які, ймовірно, належали давній Софійській бібліотеці: «Остромирове Євангеліє» (1056—57), два «Ізборники Святослава» (1073 і 1076), «Реймське Євангеліє».
Невисоку, видовжену сіро-коричневу гранітну брилу неправильної природної форми встановлено на низькому постаменті з прямокутних пласких гранітних блоків. Чоловий відшліфований бік стели стилізовано під сторінку давньоруського рукопису, на якому контурним рельєфом виконано погрудне зображення Ярослава Мудрого у князівській шапці, з книжкою в правій руці; під ним напис «Ярослав Мудрий» і дати правління «1019-1054 рр.». Нижче давньоруський текст з літопису: «В лето 6545. Сей же Ярослав, сын Володимер, насея книжными словесы сердца верных людей. Велика бо польза бывает человеку от учения книжного». В тексті буквиця, цифри написані літерами, скорочені слова — під титлами. В останньому рядку — у дужках зазначено джерело цитати — «Повість временних літ. 1037р.». Шрифт напису та декоративні елементи стилізовані в дусі давньоруських рукописних книг. На зворотньому боці каменю на вис. 0,9 м від нижньої плити заглиблена ділянка обробленої поверхні (вис. — 0,37—0,45 м і шир. — 0,5—0,52 м), де викарбувано анотаційний текст з датою і на честь якої події встановлено пам'ятний знак. Нижче ліворуч на вис. 0,47 м на ділянці зрівняної поверхні (вис. — 0,14 м, шир. — 0,38 м) скорописом вирізьблено ім'я автора: «Кавалерідзе Іван Петрович».
Завдяки вдалому художньому рішенню пам'ятний знак органічно вписується в історико-природний простір заповідника і є його важливим образно-інформаційним елементом, що не лише розповідає про події, які відбувалися в монастирі, а й завдяки точній історичній стилізації вводить глядача до образного світу книжної культури Київської Русі.