Первісно призначався для розселення сторожі та дзвонарів Софійського кафедрального собору. 1866 перебудований підрядчиком-тесляром Р. Борисовим: замінено дах, перекриття, підлоги, перегородки, 13 віконних заповнень на дворовому фасаді. 1870 до корпусу, де містилися квартири дияконів і дзвонарів, зі сходу по лінії муру за проектом єпархіального арх. В. Дейнеки прибудовано два приміщення (кожне з двох невеликих кімнат) зі спільними сіньми, коморою та окремою коморою для тимчасового розміщення осіб інших віросповідань, що мали приєднатися до православного віросповідання і готувались до святого Хрещення. 1878 перероблено кухню, ґанок, влаштовано новий ґанок, прорізано віконні та дверні отвори у новій причетницькій квартирі. 1880 відремонтовано дах. 1886 встановлено нові віконні заповнення у двох квартирах. У кін. 19 – на поч. 20 ст. прорізано вікна на вул. Володимирську. В радянський період будинок зберігав житлове призначення. У 1990-х рр. проведено ремонтно-реставраційні роботи з пристосуванням частини приміщень для розміщення фондів Національного заповідника «Софія Київська». 2006 розпочато ремонтно-реставраційні роботи в усьому об'ємі корпусу. Одноповерховий, мурований, у плані наближений до прямокутника (первісно прямокутний), вкритий низьким двосхилим дахом з бляшаною покрівлею. Планування коридорного типу з однобічним розташуванням приміщень. Стіни та стрічкові фундаменти муровано з цегли на вапняному розчині. Перекриття пласкі дерев'яні.
Тильний північний фасад тиньковано, побілено, оформлено у стилі класицизм. Первісну симетрію центральноосьової композиції порушує східна прибудова на зламі лінії монастирського муру. Ризаліт з п'ятьма отворами на головній осі завершено трикутним фронтоном. Фасад членують рустовані лопатки, що фланкують прибудову та ризаліт і відокремлюють по одному віконному прорізу з обох боків від його наріжжів. Площину стіни між ризалітом і зовнішніми лопатками та в межах прибудови оброблено дощаним рустом. Горизонтальні членування складають триуступчастий вінцевий карниз, фризовий та підвіконний гуртиполички, уступ низького цоколю. Віконні прорізи увінчано розкріпованими замковими каменями. Вхід у прибудові обладнано ґанком та металевим двосхилим піддашком. Місце корпусу на зовнішньому фасаді монастирського муру позначають прорізані у його товщі довільно розташовані вікна. Корпус – пізніша за часом побудови споруда, первісні форми якої не порушили гармонії архітектурного ансамблю монастиря [1661].