Невеликі дерев'яні споруди на цьому місці зображені на планах кін. 18 — поч. 19 ст. Вперше келії Михайлівського відділення згадуються 1844 як дерев'яний братський корпус з флігелем. Проект нових цегляних одноповерхових келій (був відхилений) розробив арх. П. Спарро в 1846. У 1849 арх. К. Скаржинський запропонував інший проект, за яким передбачалася побудова двох двоповерхових корпусів, але їхня висота була визнана завеликою.

1849 -52 звели наявний будинок із застосуванням на фасадах елементів стилю класицизм, запозичених з проекту К. Скаржинського. Перший поверх призначався для молодшої братії, другий — для ієромонахів, кожен з яких займав по три кімнати. Всі поверхи мали окремі входи. Всього у будинку було 33 приміщення, опалювані кахляними грубами. 1866, за архімандрита Порфирія, нижній поверх значно перебудовано. До північно-західного наріжжя корпусу прилягала цегляна проскурня (1852; знесена у радянський період). 1997 - 99 будинок келій реконструйовано (автор проекту — арх. А. Шульгач) інститутом «Укрпроектреставрація», підрядні роботи виконано ЗАТ «Укрреставрація». 

Будинок двоповерховий, цегляний, пофарбований, у плані прямокутний. Планування коридорне з однобічним розташуванням приміщень. Перекриття пласкі.

Фасади оздоблені у стилі класицизм. Вікна першого поверху — невеликі, прямокутні, другого — аркові. Застосовано міжповерхові гурти та рустований поясок. Два поздовжні фасади завершені новозбудованими класицистичними аттиками. Ґанок із входом на першому поверсі з'явився під час реконструкції.

Будинок, зведений у стилі пізнього класицизму, є складовою частиною ансамблю Михайлівського Золотоверхого монастиря.

1849 - 54 на другому поверсі в келіях проживав настоятель Михайлівського Золотоверхого монастиря у 1845—58 Аполлінарій Вигилянський, який розгорнув велике будівництво. За нього було споруджено західні келії, відомі як келії Михайлівського відділення, покрито позолотою баню дзвіниці (1850), її верхні яруси розписано; зведено настоятельський корпус з домовою церквою св. Миколи (завершений 1856; не зберігся), куди перебрався преосвященний; проскурню (1852; зруйнована); цегляну квасоварню та дерев'яний будинок келаря (1854; не збереглися); цегляний корпус монастирського готелю з домовою церквою в ім'я Ікони Богородиці Смоленської Одигітрії (1857— 58); встановлено нову срібну з позолотою раку для мощей св. Варвари, подаровану обителі графинею А. Орловою- Чесменською.

Тепер будівля використовується як чернечі келії [829].