Приміщення будинку призначалися для адміністрації лікарні та для попереднього огляду хворих з наданням їм у разі необхідності амбулаторної допомоги. Вони включали приймальну залу, три кімнати для огляду хворих, приміщення чергового лікаря, письмоводителя, швейцара тощо. У напівповерсі містилися кімнати для обслуги. Після зведення в радянський час корпусу поліклініки будинок використовувався адміністрацією і громадськими організаціями лікарні (до 1990-х рр.).
Споруда одноповерхова, дерев’яна, на цегляному напівповерсі, у плані прямокутна, з пізнішими цегляними прибудовами на східному і тильному фасадах. Перекриття пласкі, дах вальмовий, з бляшаним покриттям. Внутрішнє планування дворядне.

Контора та приймальний покій

Вирішений у формах російської народної дерев’яної архітектури. Ззовні ошальований. Верхній пояс у вигляді своєрідного фриза утворено вертикальними дошками з зубчастим завершенням, нижню частину фасадів обшито горизонтально. Периметральний карниз оздоблено різьбленим підзором. Прямокутні віконні прорізи оформлено дощаними лиштвами, що на чоловому фасаді мають вигляд фігурних обрамлень з прямими сандриками, прикрашених різьбленим орнаментальним декором. Чоловий фасад асиметричний, ліворуч — ризаліт з головним входом, акцентованим двосхилим з підзором піддашшям на різьблених кронштейнах.
Будинок — рідкісний зразок дерев'яної забудови Києва останньої чв. 19 ст.
З відродженням у 1995 церковної громади, що діяла при лікарні, будинок передано для тимчасового розміщення церкви в ім'я святителя Михаїла, митрополита Київського (до остаточної відбудови храму, знищеного 1931). У пристосованому під церкву приміщенні встановлено іконостас і престол, у цоколі відкрито крамницю з продажу церковних книжок, ікон тощо. Виконані олійними фарбами розписи інтер'єра та екстер'єру на релігійну тематику не мають мистецької цінності. При церкві діють доброчинне братство в ім'я св. великомученика і цілителя Пантелеймона та сестринство в ім'я св. преподобномучениці Єлизавети. [935]