Двоповерховий з напівпідвалом, цегляний, пофарбований, у плані Т-подібний з винесенням колишніх житлових приміщень у невелике тильне крило, яке з’єднується поздовжнім об’ємом із входами. Перекриття пласкі, дах вальмовий, з бляшаним покриттям. З метою запобігання поширенню різних інфекційних хвороб головний поздовжній об’єм поділявся на дві частини з окремими входами. Внутрішнє планування коридорного типу.

Дитячого заразного (інфекційного) відділення корпус

Вирішений у цегляному стилі з елементами ренесансу. Провідним мотивом архітектурного оформлення симетричної за композицією споруди є глуха аркатура заввишки у два поверхи, що оперізує всі фасади. Її лучкові арки спираються на міжвіконні лопатки, що поділяють площини на одно- і двовіконні прясла. Більшість віконних прорізів також має лучкову форму. Горизонтальні членування підкреслено гуртом із зубцями та вінцевим карнизом, частково — з модульйонами. На головному фасаді композиційно виділено середню частину з парними видовженими прорізами, що фланкована двома ризалітами входів, завершеними трикутними щипцями. На флангах фасаду застосовано широкі тристулкові вікна, на другому поверсі ризалітів — великі аркові прорізи.
Будинок є складовою частиною комплексу, відзначається оригінальним архітектурним вирішенням.
Дитяче інфекційне відділення Олександрівської лікарні було базою клініки дитячих соматичних, інфекційних і хірургічних хвороб кафедри дитячих хвороб Київського університету, яка містилася у корпусі дитячого нормального відділення. 1900 у цей корпус переміщено інфекційні палати. Тут працювали провідні фахівці-педіатри, професори Ф. Рум’янцев, В. Чернов та ін. (див. ст. 301.4). У 1920—30-х рр. завідувачем дитячого інфекційного відділення Жовтневої лікарні був професор М. Свенсон, який працював у терапевтичному відділенні (див. ст. 301.14). Пізніше будинок змінив призначення.
З 1980-х рр. — аптека міської лікарні [931]