Історія цієї садиби бере свій початок з 1800-1803 рр., коли тільки-но починали розбудовуватися Липки. Земельну ділянку неподалік Царського палацу по Липській одержав купець Т. О. Бухтєєв.  Цегляний будинок був зведений і в 1812 р. - готовий. Родина Бухтєєва жила в ньому до середини XIX ст. Але за великі борги на його нерухомість 1815 р. була призначена опіка, і будинок по Липській, 9 знаходився під опікою. У міському архіві зберігся документ, датований 20 лютого 1852 р., де зазначено, що "Будинок Бухтєєва на Кловській (нині вул. Липська) - під опікою Самойловича, спадкоємці вивезли всі меблі й срібло".

В 1869 р. садибу по вул. Липській, 9, площею 785,5 кв. саж. (0,36 га) придбав поміщик, титулярний радник Анатолій Вікторович Гудим-Левкович. Він походив з давнього українського дворянського роду, один із засновників у Києві Приватного банку (1868), працював у Київському земельному банку, очолював Промисловий банк. Ставши власником садиби по вул. Липській, 9, А. Гудим-Левкович замовив проект особняка архітектору Олександру Яковичу Шіле, під керівництвом якого й був споруджений 1872 р. представницький будинок - двоповерховий особняк по вул. Липській, 9, що був дійсно чудовим ренесансним палацом. 

Ще у лютому 1885 р. А. Гудим-Левкович продав садибу по вул. Катерининській, 9 купчисі 1-ї гільдії Берті Самуйлівні Бродській. Вона й переїхала у цей чудовий особняк. На той час нова власниця була вдовою - 1883 р. помер її чоловік - купець 1-ї гільдії Зельман Маркович Бродський, брат цукропромисловця Ізраїля Бродського, крупний домовласник Києва. В 1887 р. Берта Самуйлівна померла, і за роздільним актом 1888 р. садиба на Катерининській, 9, оцінена в 75 тис руб., перейшла у власність трьох доньок Бродських: Ревекки, Марії та Єви. З часом власником садиби став їхній двоюрідний брат - Лев Ізраїлович Бродський. Старі путівники по Києву писали, що в ренесансному палаці Льва Бродського зберігається чудова колекція картин та різних мистецьких творів. 

Особняк Л. Бродського зазнав руйнації під час єврейського погрому восени 1905 р., щоправда, не настільки драматичного, як на Садовій, 4 та 5 (див.).

1918 р., з приходом до Києва німецьких військ, особняк був реквізований і зайнятий штабом 437-ї команди у складі 40 вояків. Стайню і каретний сарай німці перетворили на житлові приміщення.

Сучасного вигляду будинок набув після 1940 р., коли архітектурна майстерня при Київському державному художньому інституті під керівництвом професора В. М. Рикова за авторством Т. Тандаріна виконала проект надбудови.

Праворуч на подвір'ї стоїть чотириповерховий колишній прибутковий будинок, споруджений на початку XX ст. у досить стриманих позастильових формах.