На північній і східній ділянках проходить вздовж узвозу до Нижньої (Печерної) брами (корпус № 79).

Зведений як підпірний мур урвистого пагорба з розташованими на ньому спорудами. Зруйнований під час землетрусу 1789 (обвалилося мурування). Перемурований 1793 під керівництвом військового інженера генерал-майора Ш.-П. де Шардона. 1825 проведено капітальний ремонт. У кінці 19 століття мур обкладено цеглою, 1906 відремонтовано.
Восени 1941, після вибухів в Успенському соборі та біля східної ділянки муру, зруйнований на відтинку 20,0 м. Відбудований 1950-52 Українськими спеціальними науково-реставраційними виробничими майстернями. В 1990-х рр. проведено ремонтно-реставраційні роботи.
Цегляний, зі зворотними контрфорсами заввишки до 4,0 м, заглибленими у ґрунт пагорба. Складається з прямолінійних ділянок (південної, південно-східної, східної, північної) та криволінійної нижчої (північно-західної). Загальна довжина – 167,6 м; висота змінюється залежно від перепаду рельєфу, максимальна становить 15,0 м. Підмурок північної ділянки муру слугує опорою для аркбутанів, що підтримують будинок друкарні (корпус № 9). Фасади тиньковано, побілено. Північно-східний фасад розчленовано трьома лопатками, завершеними простим карнизом. Мур огороджено сучасними металевими ґратами на цоколі із залізобетонних блоків (заввишки 0,5 м).
З оглядового майданчика, розташованого на підпірному мурі, відкриваються види на архітектурні ансамблі Ближніх і Дальніх печер та на Лівобережжя.
Мур – цікавий зразок інженерної монастирської споруди 18 століття.