Під час копання котловану було знайдено скарб срібних монет 18 століття та каблучку (передані у ризницю собору Успіння Пресвятої Богородиці). 

Крім майстерні, у будинку містилися келії, кухня та їдальня для працюючих тут.
Будівля пошкоджена під час артобстрілу 9-11 червня 1920. В 1920-х роках майстерня перебувала у віданні Інвалідного містечка, пізніше – заповідника, 1940 закріплена за школою народних майстрів. Зазнала значних руйнувань у 1942—43.
Відбудована трестом «Будмонумент» для скульптурних майстерень та житла, згодом тут містилися столярні майстерні та механічний цех «Укртеамонтажу». Останній ремонт проведено в 1990-х роках.
Двоповерхова, цегляна, у плані прямокутна. Дах вальмовий з бляшаною покрівлею. З урахуванням протипожежних заходів товщина стін – близько 0,75 м. Первісне планування не збереглося. На кожному поверсі – два приміщення, більше з яких зального типу.
Перекриття пласкі, сходи двомаршові, залізобетонні.
Оформлена у цегляному стилі. Горизонтальний характер композиції південного фасаду підкреслено профільованим міжповерховим і підвіконним гуртами та карнизом. Ритм віконних прорізів з лучковими перемичками, завершених на другому поверсі
П-подібними сандриками, відрізняє чоловий фасад від глухих торцевих. Вхід у будинок на південному фасаді віднесено до східного наріжжя.
Будинок – зразок монастирської господарської споруди початку 20 століття.
З 1990-х років – книгосховище Національної історичної бібліотеки України.