1920-41 використовувалася хлібозаводом. У цей період замість кількох вузьких віконних прорізів у наземній частині споруди прорізано стандартні вікна. 

1942-43 розібрано дах, пошкоджено стіни, перекриття.
1952-53 за проектом архітекторів Є. Лопушинської та І. Шмульсона здійснено реконструкцію, під час якої змінено форму даху з вальмової на високу двосхилу, над південним приміщенням влаштовано світловий ліхтар, прибудовано тамбур на східному фасаді (розібраний у 1990-х роках).
Одноповерхова з підвалом, цегляна, пофарбована, у плані має форму паралелограма. Дах двосхилий, покриття бляшане, у південній частині – з підвищеним світловим ліхтарем з вертикальним стрічковим заскленням. Внутрішнє планування двокамерне. Північне приміщення перекрито поперечними лучковими склепіннями по металевих балках.
У стильовому вирішенні домінують ремінісцентні форми класицизму. Чоловий (східний) фасад з центральним входом та чотирма симетричними прямокутними вікнами без оздоблення членує низький цоколь, що підвищується у південному напрямку, і увінчує простий профільований карниз. Торцеві (південний та північний) фасади завершено трикутними фронтонами, окресленими профільованими карнизами, тимпан північного прорізано горищним віконцем. На цоколі південного торця збереглися замуровані вікна підвалу 1-ї третини 19 століття.
Виробнича за призначенням споруда – функціонально й типологічно цінний елемент історичної забудови монастиря.