В кінці 18 століття на цьому місці вже існувала книжкова комірка, що замінила собою попередню аналогічну споруду, розташовану до 1790-х років неподалік – на південь від Святої брами. Під час пожежі 1811, коли на подільському подвір'ї Лаври в Києві згоріла цегляна книжкова крамниця, стали вживатися термінові заходи з розширення книжкової торгівлі безпосередньо на території монастиря.

1811 замість комірки побудовано книжкову крамницю. 1812 у двох кімнатах одноповерхової споруди зроблено дерев'яну підлогу, дах вкрито бляхою. Муляр П. Кукунін підвищив мур над південною стіною споруди. До 2-ї половини 19 століття продаж книжок здійснювався через невелике південне віконце. 1865 за проектом ієромонаха Євкарпія (ко-лишній цивільний інженер Г. Наумов) надбудовано мур та другий поверх крамниці, в якій замість вікна було влаштовано вхід у споруду. Крім крамниці, в ній розміщувалися склад книжок і літографій, які друкувались у Лаврській друкарні, та келія. 1903 здійснено ремонт будівлі, 1911 проведено електричне освітлення. Ремонтувалася 1951, 1980, 1988.
Після націоналізації і до 1941, а також у повоєнний час на першому поверсі розміщувалася перукарня, на другому – канцелярія заповідника, пізніше – один з його відділів. Двоповерхова на підмурках, цегляна, тинькована, побілена, у плані прямокутна зі зрізаним північно-східним наріжжям, вкрита трисхилим дахом з бляшаною покрівлею. Односекційна з двомаршовими залізобетонними сходами, однокамерна.
В архітектурі будівлі використано форми бароко. Розкріпований дрібнопрофільований карниз та два міжповерхові гурти членують фасади по горизонталі, лопатки – по вертикалі.
Фасади оздоблено фільонками, вікна обрамлено лиштвами. Частину вікон тепер закладено. Вхід на південному фасаді.
Споруда – цінний типологічний зразок книжкової крамниці.
У 1865 у келії на другому поверсі проживав Пафнутій (світське ім'я — Львов Петро Львович (Леонтійович); 1801 – 1965) – ієромонах, начальник лаврської іконописної майстерні. Народився в Києві. Вільновідпущеник. Закінчив Імператорську АМ у Санкт-Петербурзі зі званням вільного художника-портретиста (1839). З червня 1848 – у Києво-Печерському монастирі, в липні прийнятий в іконописну майстерню для написання ікон преподобних Печерських, похованих у Ближніх і Дальніх печерах. Значна кількість образів біля рак святих, створених Пафнутієм, збереглася до наших днів. З 18 листопада 1852 – начальник майстерні. Прийняв постриг у чернецтво 4 серпня 1853, з 10 травня 1854 – ієродиякон, з 3 травня 1859 – ієромонах. Помер у монастирі.
Тепер – екскурсійне бюро заповідника.