Зведена за проектом архітектора Є. Єрмакова на місці старої споруди іконної крамниці № 1. Перший поверх призначався для торговельної зали й складу ікон, виготовле-них лаврськими майстрами, верхній – для келій. 1903 у торговельній залі фірмою купця М. Горєлова (власник дзеркального магазину й майстерні на вул. Хрещатик) встановлено дзеркальні вітрини. Згодом на чоловому фасаді замість кожного з семи великих вітринних прорізів влаштовано по два вікна, закладено вхідний отвір на наріжжі будинку. 

Після націоналізації крамницю було передано соцзабезу, в ній містилися Всеукраїнські курси інвалідів, у 1930-х роках – магазин, вишивальний цех. Пошкоджена 1942-43, на початку 1950-х рр. відбудована трестом «Облдорбуд» під житло. Понад 20 років приміщення використовувалося під гуртожиток для слухачів Курсів підвищення кваліфікації працівників культури. 1993 відремонтована.
Двоповерхова, цегляна, пофарбована, у плані прямокутна зі зрізаним північно- східним наріжжям, завершена низьким трисхилим дахом з бляшаною покрівлею. Система планування коридорна з однобічним розташуванням приміщень, перекриття – цегляні склепіння по металевих балках, сходи гранітні. Споруджена у цегляному стилі. Ритмічні за композицією фасади мають виразне горизонтальне та вертикальне членування, у декорі використано мотиви сухариків, фільонки, клинчасті перемички віконних прорізів. Вхід в будинок на західному крилі північного фасаду.
Будівля — важлива функціональна складова забудови монастиря.
Тепер використовується як книгосховище Національної історичної бібліотеки України.