З розвитком монастиря виникла необхідність у побудові інших підземних споруд, які за функціональним призначенням можна поділити на: культові — лабіринти Антонієвих і Феодосієвих печер з церквами, келіями, локулами; господарські — льохи, підвали, льодовні; інженерні — водогін, артезіанська система, опалювальні системи; військово-оборонні — виходи за межі оборонних мурів (потерни), «слухи» тощо. Умовно підземні споруди верхньої території Лаври поділяються на три системи: під соборною площею — між собором Успіння Пресвятої Богородиці та будинком митрополита (корпус № 2); під Свято-Троїцькою надбрамною церквою (корпус № 27); між келіями соборних старців (корпус № 4) та корпусами № 21, 21-а.
Підземні споруди № 1-6, 35, 18 ст.
Під келіями соборних старців (корпус № 4). Складаються з семи об'єктів різних розмірів і конфігурації. Деякі з них побудовано до зведення корпусу келій соборних старців, коли на його місці, згідно з планом 1638 з «Тератургіми» Афанасія (Кальнофойського) стояли окремі будинки з підвальними приміщеннями кожен.
Споруда № 1. Під середньою частиною корпусу. Була засипана піском під час повоєнної його реставрації. 1973 розчищена до підземного коридору, вхід у який забутовано камінням на цементному розчині. Після дослідження засипана піском, 1989 розчищена.
Вхід у цегляному тамбурі на північному фасаді по цегляних сходах, що звертають на південь під кутом 90°. Коридор (3,5х1,0 м) веде до основного приміщення, що являє собою у плані прямокутну камеру. Розміри — 4,4х5,4 м, вис. — 2,7 м. У стінах зроблено п'ять ніш з арковим завершенням [дві — східні, одна — південна (з вентиляційним отвором), одна — західна, одна — у південній частині західної стіни, що веде через отвір до приміщення, яке забучено). Склепіння основного приміщення циліндричне на підпружних арках, що спираються на центральний квадратний у плані пілон. 2005 у південно-східній частині основного приміщення виявлено залишки споруди дерев'яного будинку, який зображено на плані Афанасія (Кальнофойського). У південній стіні, ближче до західної, зберігся отвір зі слідами дверної коробки. Від нього йде склепінчастий коридор з підлогою, що різко понижується. Коридор звертає на схід у бік собору Успіння Пресвятої Богородиці, закінчується нішею.
На його західній стіні влаштовано ще дві ніші (0,87 х 0,20 м; 0,82 х 0,20 м). Розміри коридору: шир. — 0,67-0,95 м, довж. — бл. 25 м, вис. — 1,7-2,1 м. Стіни обкладено цеглою 18 ст. на глиняному розчині, конструкції змуровано на вапняному, цегла жовтого кольору (розміри 31,5 х 15,0 х 16,0 см). Підлога не збереглася.
Ймовірно, коридор входив до підземної системи під соборною площею.
Споруда № 2. Частково за межами плану корпусу. Вхід оформлено цегляною будкою. Обстежено 1973—74 загоном спелеологів Київської лабораторії спелеологічних досліджень, а також 1989 дільницею Спеціального управління протизсувних підземних робіт (СУППР), обстеження продовжено спеціальною дільницею заповідника. 1973-74 розчищено понад 40 м тунелю — від спускових цегляних сходів з боку двору келій до наріжних сходів ділянки № 4, закладених бутом та цеглою. 1989 проведено обстеження споруди з півночі — з боку входу в середній частині корпусу № 4. Конструкція входу була втрачена і відбудована у 1970-х рр.
На ділянці № 1 розчищено три підземні приміщення. Розчищені склепінчасті ніші влаштовано у стінах, деякі з них вимуровано цеглою, деякі не облицьовано. Ніші на ділянці № 3 закладено жовтою цеглою 18 ст., з якої виконано основні конструкції та вимуровано стіни й склепіння; розміри — 9,5 х 14,5 (15,0)х6,5 (7,0) см. Нішу № 15 виконано з червоної цегли 15—16 ст., в ніші № 16 торцеву стіну вимуровано черво-ною цеглою 15—16 ст., стіни — жовтою — 17 ст., під якою виявлено мурування з давнішої червоної цегли. Ніша № 18 — з цегли 15—16 ст. Ділянка № 5 за нішею № 16 містить стару підземну споруду, заповнену ґрунтом після обвалів. Не обкладена цеглою, в стінах виявлено сліди ніш. Зі стіни, на відстані від підлоги виступав бутовий фундамент корпусу. Ймовірно, ця ділянка існувала до побудови корпусу № 4 і була зруйнована під час його спорудження. На ділянці № 1, протилежній від входу, південну стінку овального приміщення № 3 було замуровано жовтою цеглою 18 ст., завтовшки 80 см; на межі ділянок № 3 і № 4 була друга замуровка цеглою 18 ст. завтовшки в одну цеглину. У глухому куті ділянки № 2 і тупика ділянки № 3 частково збереглася підлога.
Являє собою склепінчастий тунель завдовжки 50 м з шістьма поворотами, 21 нішею, з виходом до келій соборних старців. Вниз ведуть цегляні сходи, які через 4,5 м повертають під кутом 90° на схід. У стінах на відстані 2,8 м від входу влаштовано дві невеликі аркові ніші № 1 і № 2 розміром 0,53х0,72 м. Шир. спуску—1,5 м, вис.—2,0 м. Через 5,5 м спускові сходи закінчуються невеликим майданчиком, над яким розміщено вентиляційну шахту пізніших часів. На цій ділянці сходів у стінах влаштовано дві аркові ніші — № 3 (0,44 х 0,27 м) та № 4 (0,60 х 0,33 м). Навпроти сходів квадратна у плані камера (2,75 х 2,75 м) зі слідами дверного отвору й арковими нішами в стінах. Шир. ділянки № 2—1,5 м, вис.—2,0 м. Підземелля на ділянці № 2 являє собою склепінчастий тунель. Стіни і склепіння муровано жовтою цеглою 18 ст. (27 х 13 х 7 см) на вапняному і глиняному розчині зі слідами тинькування «під рукавицю». Вапняний розчин — сірий, з заповненням із дрібного піску. Ділянка № 4 — відрізок між сходами і приміщенням № 1, спрямований на пів-день. Розміри: довж. 6,0 м, шир. — 1,5 м, вис. — 2,0 м. З цього місця починається основна галерея. На самому початку видно сліди одвірка. 1996 встановлено двері. У цегляному муруванні стін влаштовано аркові отвори для ніш (ніша № 5 — 0,73 х 0,26 м). На відрізку № 5 зроблено підземне приміщення (камеру) № 2 (розміри — 2,33 х 1,33 м, вис. — 2,0 м) з трьома нішами в стінах. Розміри ніш: № 6 — 0,93 х 0,26 м; № 7 — 1,13 х 0,27 м; № 8 — 0,66 х 0,33 м. При вході до приміщення помітно сліди одвірків (1995 встановлено ґрати). На цій ділянці глибина пролягання тунелю найбільша — 8,15 м. Далі тунель проходить через овальне у плані приміщення зі сферичним склепінням, у замок якого вмуровано металевий гак для підвіски ліхтаря. Поверхню склепіння тиньковано глиняним розчином, побілено. Вздовж стін приміщення обабіч проходу влаштовано підвищення земляної підлоги розмірами 1,93х0,6 м; 1,8 х 0,6 м. На відрізку № 4 фрагментарно збереглися залишки тиньку-вання «під рукавицю». Стіни і склепіння муровано з жовтої цегли на лесовій основі. Шир. тунелю — 1,6-1,7 м, вис. — 1,9-2,0 м. Ділянка № 4-Б розташована далі до повороту основного тунелю на 90°. По коридору у шаховому порядку влаштовано п'ять ніш. Нішу № 9 не обмуровано. Її розміри — 1,33 х 0,33 м. Ніша № 10 — 1,33 х 0,33 м; № 11 — 0,99 х 0,40 м; № 12 — 0,86х0,33 м. Шир. ходу ділянки — 1,5-1,6 м, довж. — 9,0 м, вис. — до 2,0 м, глибина прокладання — 7,78—7,16—6,68 м. Стіни і склепіння муровано з жовтої цегли. Підлога не збереглася. Ділянка № 5 характерна різким звуженням проходу. Шир. — 0,70—0,65 м. Сходовий майданчик містить дві ніші. Нішу № 15 (0,73 х 0,63 м) було повністю закладено цеглою у 18 ст., розчищено 1974. Мурування з червоної цегли 15-16 ст. Такою ж цеглою викладено частину ніші № 16 (0,60 х 0,59 м). За нею виявлено продовження підземної споруди № 2. Дві склепінчасті ніші — № 17 (0,6 х 1,0 м) і № 18 (0,7 х 1,5 м) обкладено цеглою 16 ст. На цій ділянці глибина залягання зменшується від 6,54 м до 3,76 м — у тому місці, де експедиція 1973—74 вийшла за межі корпусу № 4 і наштовхнулася на коріння дерев. 1995 тут встановлено ґрати. На ділянці № 5 стіни і склепіння муровано з цегли, збереглися фрагменти цегляної підлоги. Шир. тунелю — 0,78—0,90 м, вис. — 1,7-2,0 м. На цьому відрізку — № 6 — у стінах влаштовано чотири ніші, розташовані симетрично: № 19 (0,8 х 0,8 м), № 20 (1,1 х 0,8 м), № 21 (0,53 х 0,54 м), № 22 (0,60 х 0,54 м), збереглися фрагменти цегляної підлоги. Глибина залягання — від 3,76 м до 2,91 м біля сходів, що ведуть до приміщення корпусу.
На цьому місці розчищено забутовку з цегли та лящадника, реконструйовано цегляні сходи (1995 прокладено дерев'яні проступи), за допомогою яких з корпусу потрапляли до підземелля. Шир. ходу на відрізку № 6 —0,7—0,9 м, вис. — 1,9 м, стіни та склепіння з цегли 18 ст. Споруда могла поєднувати функції господарські і комунікаційні (між келіями та іншими будівлями верхньої території Лаври). Час спорудження ділянок № 4, 5, 6, — до побудови корпусу № 4; № 1, 2, 3, 4-А до звуження ходу до 0,7 м — 18 ст. 1995 у південній стіні підземного ходу під його фундаментом на глибині 3,0 м від рівня підлоги корпусу, під східчастим підйомом до нього, виявлено побутову яму 14—15 ст., що передувала спорудженню корпусу № 4. Яма майже кругла у плані, діам. — 0,9—1,1 м. Дно — на глибині 3,82 м. Стіни мають сліди затікання, зверху помітно сліди розшарування й руйнування. Заповнення ями багатошарове. Зверху на третину — шар гумусного ґрунту з дрібни-ми залишками плінфи, фрагментами кераміки 15—16 ст. Нижній шар, що виник в результаті засипання ями, маркірує прошарок вапняку, що перекриває нижчі відкладення, які виникли внаслідок функціонування об'єкта. Далі — грудчаста ґрунтова маса. Археологічні знахідки нечисленні. Побутова яма входила до комплексу споруд верхньої території Лаври, знищених пожежею 1718. Об'єкт припинив існування задовго до пожежі, можливо, під час однієї з перебудов 15—16 ст. Споруда має третій вихід, який влаштовано біля південного фасаду корпусу.
Споруда № 3. Розчищена 1990. Вхід (1996 встановлено ґрати і дерев'яні двері) розташований у західній прибудові до корпусу № 4. Сходи — у склепінчастому тунелі, орієнтованому по осі північ—південь. Розміри коридору: довж. — 5,0 м, шир. — 0,9—1,0 м, вис. — 1,6—2,0 м. Наприкінці у стіні влаштовано нішу № 1 з арковим завершенням. Її розміри: 1,00—1,12 м, глибина — 0,40—0,49 м. Стіни, сходи, нішу обкладено світло-вохристою цеглою, у деяких місцях збереглися фрагменти тинькування «під рукавицю». Після майданчика сходи повертають на схід під кутом 90°, далі — короткий марш з нішею № 2 у стіні (шир. — 0,27 м, глибина — 1,1 м). Ліворуч — відгалуження у північний бік, довж. — 2,01 м, шир. — 0,87—1,08 м. Основним приміщенням є квадратний у плані господарський льох. Розміри: 3,43 х 3,43 м, вис. — 2,0 м, глибина залягання — понад 5,0 м. Зберігся вхідний отвір зі слідами завісів. Склепінчасте перекриття підтримують кругла у плані колона та підпружні арки. Ніші з арковим завершенням обкладено цеглою. Ніша № 3: шир. — 0,91 м, глибина —3,,5-5,6 м; № 4 відповідно — 0,92 м і 0,58 м; № 5 — 0,92 м і 0,57 м. У приміщенні влаштовано два вентиляційні віконця, обкладених цеглою. Підлога не збереглася. Круглу в перетині колону, обмурування стін, ніш виконано на вапня-ному розчині з домішками глини. Система перев'язки мурування верстова. Розміри цегли: 29,5 х 14,5 (15,0) х 5,5 (7,0) см. Шов горизонтальний — 3,0-3,5 см, вертикальний — 2,0-3,5 см.
Споруда № 4. Вхід розташовувався у прибудові до корпусу № 4, яку знесено в 1960-х рр. 2001 споруду реставровано. 2003 побудовано цегляну будку і сходи. Має чотири ділянки. Ділянка № 1 — колишній вхід з рештками цегляних сходів завдовжки бл. 3,0 м, являє собою склепінчастий тунель (шир. — 1,04—1,05 м, вис. — 1,6—2,0 м). У стінах дві обкладені цеглою ніші з арковим завершенням. Розміри ніш: № 1 — 0,44 м, глибина — 0,3 м; № 2 — 0,35 м, глибина — 0,4 м. Стіни, рештки сходів, склепіння обкладено великомірною світло-вохристою цеглою. Ділянка № 2 — майже прямокутне у плані основне приміщення. Розміри — 3,5 х 3,3 м, на глибині — 4,7 м. Перекрито циліндричним склепінням з розпалубками, у стінах — п'ять ніш з арковими завершеннями, обкладених цеглою. Розміри ніш на східній стіні: № 3 — 0,47 х 0,47 м; № 4 — 0,77 х 0,62 м; № 5 — 0,42 х 0,43 м. На західній стіні: № 6 — 0,46 х 0,40 м; № 7 — 0,46 х 0,35 м. Усі конструкції виконано з цегли на вапняному розчині, стіни обкладено цеглою [30,0 х 14,5(15,0) х 6,5 см] на глиняному розчині, система перев'язки мурування — верстова. Підлога не збе-реглася. Ділянка № 3. Починається від основного приміщення вузьким ходом у вигляді склепінчастого тунелю, що поступово розширюється. Розміри ходу: 4,50 х 0,68—1,80 м. Закінчується ще одним приміщенням — ділянкою № 4 розміром — 2,30 х 1,67 м. Перекрито циліндричним склепінням з розпалубками. У східній, західній і південній стінах зроблено по одній ніші: № 9 — 1,11 х 0,40—0,48 м; № 10 — 1,30 х 0,25—0,30 м; № 11 — 1,18 х 0,55 м. Мурування конструкцій на вапняному розчині, стіни обкладено цеглою [30,0 х 14 (15,0) х 6,5 см] на глиняному розчині. Система перев'язки мурування верстова.
Споруда № 5. Сучасний вхід — у тамбурі на північному фасаді східної прибудови до корпусу № 4. Первісний вхід було влаштовано у східній частині північної стіни прибудови. Сучасні сходи цегляні, ведуть вниз у похилому склепінчастому коридорі (2,54 х 1,4 м; вис. — 2,0 м) з поворотом на 90°. Розміри другого коридору: 3,74 х 1,4 м; вис. — 2,0 м. У східній частині є відгалуження, з якого йдуть східці входу у прибудову до корпусу № 4. Основне приміщення у плані прямокутне (10,4 х 5,9 м); вис. — 3,0 м. У стінах по периметру — дев'ять ніш. У західній стіні — два віконця. Перекриття циліндричні півциркульні склепіння на підпружних арках, що спираються на прямокутний у плані пілон. Всі конструкції, облицювання стін, підлогу викладено з цегли. Система перев'язки мурування верстова. Цегла жовта (31,5 х 14,5 х 5,5 см).
Споруда № 6. Вхід — через цегляну будку біля північного фасаду корпусу № 4. Сходи цегляні, частково зруйновані, ведуть вниз, повертають під кутом 90°. Розмір першого коридору:
5,8 х1,2 м; вис. — 2,0 м; другого — 2,6 х 1,2 м; вис. — 2,0 м. Перекриття — пів-циркульне циліндричне склепіння з підпружною аркою. У першому коридорі у протилежних стінах — дві ніші. Всі конструкції, облицювання стін муровано з цегли; конструкції — на вапняному розчині, стіни — на глиняному. Система перев'язки мурування верстова. Розміри цегли: 31,5 х 14,5 х 5,5 см. Підлога цегляна, збережена частково.
У південній стіні світлове вікно.
Споруда № 35. На північ від келій соборних старців (корпус № 4). Було розташовано під прибудовою до корпусу, яку знесено у повоєнні роки. Виявлено 2003 під час будівельних робіт. У плані квадратна (3,11 х 3,11 м), заввишки 3,0 м, перекриття склепінчасте. У північній та східній стінах по дві ніші, у південній — одна; всі завширшки 0, 75 м, закладені цеглою. На східній стіні під нішами — заглиблений у ґрунт арковий отвір з прогоном 1,5 м. Від східного боку південної стіни відходить галерея завдовжки 2,5 м, завширшки 0,8 м, заввишки 2,0 м зі сходами, що ведуть на поверхню (раніше — у прибудову). Вхідний отвір закладено цеглою. На початку галереї збереглися металеві завіси із залишками деревини. У стінах з обох боків влаштовано ніші, з яких східна завширшки 0,51 м, завглибшки 0, 48 м. У північній половині західної стіни — отвір для вентиляції та освітлення завширшки 0,65 м. Поряд, з південного боку на захід відходить склепінчаста галерея завдовжки 4,5 м, завширшки 0,75 м, заввишки 1,55—1,09 м, підлога якої знижується у напрямку від споруди. У стінах — дві ніші: північна завширшки 0,65 м, південна — 0,59 м. У кінці галереї склепіння роздвоюється. Стіни та склепіння викладено цеглою 18 ст., підлога ґрунтова.
Споруда № 7, льох винний, 18 ст. На південь від келій (корпус № 21).
Розчищено 1990. Вхід — перед південним фасадом корпусу, через цегляну будку, зведену 2001. Хід повертає на схід під кутом 90° під аркову цегляну перемичку, потім — другий поворот на 90° на південь. Звідси починається основний прямолінійний коридор завдовжки 13,0 м, завширшки 1,2 м, заввишки 1,6—2,0 м, що пролягає з півночі на південь на глибині 5,4 м від земної поверхні. Підлога з невеликим поз-довжнім ухилом. У двох місцях долівка має вертикальні уступи. У північній частині східної стіни — вхід до кімнати (3,0 х 4,0 х 2,0 м). У стінах коридору влаштовано глибокі ніші, перекриті циліндричними склепіннями: три — у східній стіні (1,47 х 2,0 м; 1,48 х 2,0 м; 1,46 х 2,20 м); чотири — у західній (1,08 х 1,9 м; 1,08 х 2,0 м; 1,1 х 1,9 м; 1,1 х 2,0 м); одна — у торці (1,42 х 2,1 м). Стіни та склепіння облицьовано світло- вохристою цеглою (30,0 х 13,0—14,6 х 6,6 см) на вапняному розчині з глиняними вкрапленнями. Система перев'язки мурування хрещата.
Споруда № 8, 18 ст. Частково під па- ламарнею (корпус № 21-а) та на захід від неї. Має господарське призначення. Вхід через цегляну будку, збудовану раніше за корпус. Після зведення корпусу опинився у приміщенні. До підземної споруди веде склепінчаста галерея з двома поворотами і двома сходами, на нижній ділянці орієнтована по осі північ—південь. Розміри до першого повороту: 1,7 х 1,1 м, вис. — 2,23 м; до другого: 5,0 х 1,2—1,45 м, вис. — 2,05 м. Основне приміщення у плані неправильної, наближеної до прямокутної форми. Його північна частина під тупим кутом повертає на схід. Розміри: шир. — 1,7; 2,07; 1,8 м; довж. західної частини — 5,55 м, східної — 4,52 м. На відстані 0,62 м у східній стіні — вхід у приміщення, розташоване на сході від галереї. У вхідному отворі збереглися з обох боків завіси, тобто двері були двостулкові. Розмір приміщення: шир. західної частини — 1,3 м, східної — 1,69 м; довж. північної частини — 3,0 м, південної — 3,25 м, вис. — 2,0 м. Тут у циліндричному склепінні влаштовано прямокутний у плані отвір шахти, що виходить у корпус № 21-а. Її розміри: 1,75 х 1,35 м. На відстані 2,75 м від сходів у західній стіні розташоване приміщення у плані прямокутної форми, зорієнтоване по осі північний захід—південний схід. Розміри: 5,07 х 0,94; 1,92 м. Стіни та циліндричні склепіння споруди муровано з жовтої цегли розміром 27,5 х 13,5 х 7,5 см.
Споруда № 9, льох винний, 18 ст. На південь від будинку півчих митро-поличого хору (корпус № 6), на північний схід від вежі Іоанна Кущника (корпус № 89), у саду. Призначався для зберігання церковних вин Лаври. На планах 18—19 ст. позначений як дерев'яний сарай над льохом. Розчищено 1989. Підлога не збереглася. 1990 побудовано цегляну будку, основне приміщення обкладено сучасною цеглою, конструкції зміцнено залізобетонним кріпленням.
Являє собою льох з трьома галереями. Вхід міститься у невеликому тамбурі, з якого у склепінчастому похилому коридорі до основного приміщення ведуть сходи завдовжки 8,63 м, завширшки 1,52 м. Основне приміщення у плані прямокутне. Розміри: 9,5 х 6,0 м, вис. — 3,5 м. Перекрито коробовим склепінням, що починається майже від підлоги. У центрі — підпружна арка, під якою влаштовано два вентиляційні отвори, що виходять на поверхню. Система перев'язки мурування стін і циліндричного склепіння хрещата, мурування на вапняному розчині, із світло-жовтої цегли (29,5 х 14,5 х 6,5 см). У східній стіні — вхід в аркову галерею. Розміри галереї: довж. — 34,5 м, шир. — 1,6 м, вис. — 1,8 м. Ґрунтова підлога нижче рівня підлоги основного приміщення на 1,2 м. Стіни і склепіння коридору до розгалуження обкладено цеглою (28 х 14 х 7 см; 27,5 х 13,5 х 7 см), товщина швів — 1,0—1,5 см. Цегляне облицювання збереглося на відрізку завдовжки 2,5 м. Розчин вапняний, із заповненням з дрібного піску. Підлога ґрунтова. Ліворуч від входу у циліндричному склепінні влаштовано арковий проріз для вентиляції завширшки 0,62 м. До кінця коридору цегляне облицювання стін та склепіння майже втрачено. У південній стіні на відстані 4м від входу — вхід у другу галерею. Оформлений як отвір з півциркульною перемичкою зі стрілою 25 см. Цегляне склепіння циліндричної форми. Хід завдовжки 5,7 м, на цьому відрізку завширшки 1,0—2,0 м, вис. — 1,8 м. Хід закінчується цегляною стіною з прорізом завширшки 0,89 м з арковою пе-ремичкою. Підлога не збереглася. Вис. останньої ділянки ходу — 1,2—1,5 м, довж. — 23 м. У стінах — чотири ніші з арковими перемичками, влаштовані на вис. 0,5 м від підлоги: № 1 — 0,65 х 0,41 м; № 2 — 0,88 х 0,34 м; № 3 — 0,83 х 0,34 м; № 4 — 0,90 х 0,25 м. У південній стіні основного приміщення — вхід до третьої галереї у формі аркового отвору заввишки 1,65 м, завширшки 1,6 м, від якого ведуть цегляні східці з розміром проступінка — 27 см, присхідця — 15 см. Галерея йде майже паралельно галереї № 2, з поворотом на південний схід. Біля входу у галерею — цегляні стіни і склепіння на ділянці завдовжки 1 м. Розміри цегли: 26 х 14 х 7 см. Розчин вапняний. На відстані 17 м від входу зберігся ще один фрагмент цегляного облицювання стін (1 м) та склепіння. На кінцевому відрізку ходу залишилися цегляні стіни заввишки 1,4—1,6 м.
Склепіння на всьому протязі цієї галереї зруйновано. Розміри галереї: довж. — 23,5 м, шир. — 0,93—1,60 м, вис. — 1,8 м. 1820 двоповерхові дерев'яні келії, що стояли над винним погребом, перенесено на Гостиний двір. На їхньому місці споруджено дерев'яну будку з вікнами.
Споруда № 10, льох, 1912. Біля кухні Трапезної палати (корпус № 85). Побудовано за проектом арх. Є. Єрмакова для зберігання соління. Виявлено 1990 під час проведення робіт з підсилення фундаментів методом силікатизації ґрунту під корпусом № 85. Розчищено частково, тому що з північного боку проходить теплотраса. Льох був засипаний сміттям, цеглою, фрагментами тиньку з розписом із собору Успіння Пресвятої Богородиці. 1991 його відбудовано. Сучасною цеглою вимуровано втрачені ділянки стін, закладено північну частину споруди між стовпом та стіною, льох перекрито залізобетонними плитами, зроблено дверний отвір в приміщення № 2, влаштовано новий вхід у споруду в її західній частині.
Складається з чотирьох приміщень, зорієнтований по осі схід—захід, планування ланцюжкове. У східному приміщенні є цегляний стовп. Північно-західне приміщення не сполучається з іншими. Всі об'єми прямокутні у плані. Розміри: № 1 — 6,88 х 4,98 м; № 2 — 7,1 х 5,7 м; № 3 — 8,94 х 4,69 м; № 4 — 8,94 х 6,22 м, вис. — 3,73 м. Стіни облицьовано цеглою. Мурування на вапняному розчині. Розмір цегли світло-вохристого кольору: 29,5 х 14,0 х 6,5 см. Перекриття пласке, залізобетонне. Підлога цегляна, збереглася фрагментарно. Вхід у західній частині, об-ладнано тамбуром і сходами.
Споруда № 11, 11—18 ст. У 1888 внаслідок прориву водогону між будинками намісника (корпус № 1) та митрополита (корпус № 2) виявлено підвали, 1894 відбувся аварійний виток води з водогону під площею, навпроти дзвіниці. Того ж року провалля засипано глиною, лабіринти підвалів — сміттям та землею. У травні 1896, після чергової аварії водогону, ґрунт було змито водою в підземелля, вхід у яке містився біля будинку митрополита. Зберігся фрагмент плану підземних ходів, складеного 1894. Дані з архівних джерел свідчать про розташування споруди у двох рівнях. У 1952—53 досліджено частину підземної системи біля будинку митрополита, 1962 проведено зондування ґрунту на глибину 1,4—1,5 м. 1963 і в 1970—80-х рр. частину відгалужень забутовано і засипано піском. 1985 у центральній частині споруди відбувся обвал, досліджений архітектурно-спелеологічною експедицією Інституту «Укрпроектреставрація». 1992 забутовані та засипані ходи розчистила спеціалізована дільниця підземних робіт заповідника. Частину системи від входу біля корпусу № 2 до центру споруди було укріплено бетоном. Інша частина залишена у цегляному муруванні 18 ст. 2000 збудовано вхідний тамбур. Являє розгалужену систему галерей з нішами та основним приміщенням, у лесовому ґрунті, на глибині 3—12 м. Заг. довж. — 118 м, шир. — 1,0—3,5 м, вис. — 1,5—3,0 м. Система перев'язки мурування хрещата. Цегла світло-жовтого та червоного кольорів, розміром 27 х 15 х 5 см, типова для 18 ст. Розчин вапняний, із піщаним заповненням. Вхід у побудованому 2000 тамбурі міститься перед західним фасадом корпусу № 2. Привхідне приміщення № 1 у плані прямокутне, видовжене по осі захід—схід. Розміри: 4,0 х 1,5 м, вис. — 3 м. Перекрито залізобетонною плитою. Приміщення № 2 між привхідним та основним об'ємами у плані прямокутне, зорієнтоване по осі північ— південь. Розміри: 1,7 х 1,5 м. Основне приміщення № 3 у плані прямокутне, зорієнтоване по осі північ—південь. Розміри: 10,0 х 2,5 м, вис. — 3,5 м. У склепінні — отвори для трьох вентиляційних труб. У південній частині основного приміщення є забучений колодязь, який веде до нижнього ярусу споруди. У південно-східній частині — вхід у південну галерею № 4, зорієнтовану по осі схід—захід, довж. 48 м, шир. — 1,5 м. У південній стіні —чотири ніші (0,9 х 4,0 м), у північній —три ніші (0,9 х 4,0 м). На відстані 17 м від входу в галерею з її південного боку починається відгалуження № 5 в бік Трапезної палати розміром 8 х 1 м. У північній стіні на відстані 26 м від входу в галерею — відгалуження у бік собору Успіння Пресвятої Богородиці розміром 13,5 х 1,5 м. На відстані 2,5 м від початку південної галереї міститься вхід до північної галереї № 7, що прямує на схід. На відстані 6,0 м — поворот під тупим кутом на північ у бік дзвіниці. Довж. галереї — 14,5 м. На її південній стіні на відстані 5,0 м від входу — три ніші розміром 0,6 х 0,8 м, на північній — також три ніші розмірами 1,3 х 0,8 м; 0,4 х 0,6 м; 1,0 х 0,4 м. Ймовірно, підземну систему започатковано в 11 ст. 1982 під час архітектурно-археологічних досліджень собору Успіння Пресвятої Богородиці у південній частині нартекса, де стояла гробниця Феодосія Печерського, на глибині 0,5 м від давньої підлоги у підмурках було виявлено отвір з півциркульною перемичкою, складеною з плінфи розміром 35 х 27 х 4 см, характерної для мурування 11 ст. Замок перемички роздавлено і деформовано.
Поверхню стін ходу виконано охайно, плінфи виступного ряду вирівняно, розчин затерто та підрізано у верхній частині. Лицьові поверхні каменю-піс- ковика, використаного у муруванні стін проходу, ретельно затерто з країв та підрізано. Поверхню стін ходу було пофарбовано світло-сірою фарбою. Вис. ходу — 1,5 м, шир. — 0,73 м, довж. — бл. 2,0 м. Отвір вів у підземний хід, ймовірно, у крипту, що була задумана 1073 під час спорудження підмурків собору та засипана в 11 ст. при зведенні стін собору.
На планах Афанасія (Кальнофойсь-кого) 1638 цю споруду позначено як винний погріб при ключні (корпус № 1). Після того як ключню перебудували під будинок намісника, вхід споруди перенесено на задвірки будинку митрополита. Пізніше споруда не використовувалась як винний погріб. Після перебудови змінено конфігурацію галерей — їх продовжили.
Споруда № 12, потерна, 18 ст. На північ від церкви Всіх Святих над Економічною брамою (корпус № 87).
Слугувала виходом за межі фортеці. Зорієнтована по осі північ—південь. Являє собою тунель з циліндричним склепінням завдовжки 18,75 м, завширшки 2,13—2,15 м, заввишки — понад 2,0 м. Стіни і склепіння обкладено жовтою цеглою (29,5 х 15,0 х 7,0 см) на вапняному розчині з домішками глини. Шов горизонтальний завтовшки 3,5 см, вертикальний — 1,5—2,0 см. Підлога не збереглася. Північний вхід було замуровано, південний закрито дерев'яними дверима. Рівень ґрунту в обох входах підвищено на 1,2 м.
Споруди № 16, 16-а, 16-б, 18 ст. Під Економічним корпусом (корпус № 7). Виявлено п'ять підземних споруд: дві маленькі, розташовані під центральною його частиною, побудовані у 18 ст. одночасно з Економічним корпусом. Заг. пл. 16,0 кв. м, вис. — 2,1 м і 1,75 м. Розміщені на різних рівнях. Споруди № 16 і 16-а під північною та південною частинами корпусу існували раніше його зведення і були забуті. Знайдені 1873 у ході відбудови пошкодженого пожежею корпусу. У цей час обладнали входи до підземних споруд, на східному фасаді розібрали цегляний тамбур перед входом у приміщення друкаря, вхід перебудували.
Споруда № 16. У північній частині Економічного корпусу. Вхід у тамбурі на східному фасаді корпусу № 7. Розміри сходів: довж. — 6,3 м, шир. — 1,3—1,5 м. Підлога споруди міститься на глибині 3,2 м від денної поверхні землі. Сходи ведуть до прямокутного у плані приміщення пл. 1,7 х 2,5 м, перекритого циліндричним склепінням. У північній стіні — вхід у коридор розміром 1,5 х 3,0 м. У західній та східній стінах — по одній невеликій ніші. В південній частині — початок коридору (1,4 х 7,0 м) до основного прямокутного у плані приміщення розміром 6,0 х 3,12 м, зорієнтованого по осі схід—захід. У центрі приміщення пілон (1,5 х 1,5 м), на який спираються чотири підпружні арки. Коробове склепіння перекриває простір між арками та стінами. Пілон умовно поділяє приміщення на дві частини — західну та східну. В західній стіні — дві ніші, у східній — одна, їхні стіни ґрунтові. В північній та західній стінах — аркові ніші. В східній стіні північної частини є відгалуження, на початку якого в південній частині влаштовано сходи на перший поверх корпусу. Решту відгалуження, що повертає на південь, потім — на схід, забутовано. Довж. — 9,43 м. Західна частина основного приміщення зорієнтована по осі північ—південь, у плані прямокутної форми (4,42 х 2,5 м). У південній стіні — ніша (2,0 х 0,8 м) та світлове вікно, що виходить на західний фасад корпусу. Східна частина зорієнтована по осі північ—південь, у плані прямокутної форми (4,42 х 2,1 м). У східній стіні — ніша (1,2 х 0,8 м), в південній частині стіни — вентиляційна галерея.
Споруда № 16-а, 18 ст. Вхід у тамбурі на південному боці східного фасаду корпусу. Сходи двомаршові, починаються у тамбурі поза корпусом, перший марш орієнтовано по осі схід— захід. Розміри: 4,32 х 1,3 м. Далі сходи пролягають під підмурками корпусу, повертають під тупим кутом на південний захід, закінчуються арковим вхідним отвором завширшки 1,2 м у східній стіні основного приміщення. Розмір сходів: південна стіна — 4,5 м, північна — 5,5 м; їх прокладено у похилій склепінчастій галереї. У місці її проходження під фундаментами влаштовано підпружну арку з майданчиком під нею розміром бл. 1,2 х 1,5 м. Основне при-міщення у плані прямокутної форми, зорієнтовано по осі північ—південь, розміри: 9,8; 8,44 х 4,11 м. Пілони, на які спирається підпружна арка, поділяють приміщення на дві рівні частини. Дві паралельні стіни південної частини, ймовірно, підведені 1873 для укріплення підвалу. У східній та західній її стінах — ніші. У північній стіні основного приміщення — невеликий вхідний отвір, за яким у північному напрямку йде відгалуження зі зниженням рівня підлоги. Розміри галереї: 9,3 х 1,2 м. На відстані 3,6 м від входу у східній стіні на вис. 0,7 м від підлоги за обвалом видно мурування, до якого ведуть східці. Можливо, тут був первісний вхід у споруду. Склепіння підземної споруди циліндричне півциркульне.
Споруда № 16-б. На південь від Економічного корпусу (корпус № 7). Конструктивно нпов'язана з ним. Виявлена 1946 під час прокладання водогону. Існує три плани підземної споруди: кін. 19 ст. — О. Ветринського, 1946 — Д. Красицького, 1960-х рр. — інституту «Київпроект», на яких вона має різні окреслення. Вірогідним є план кін. 19 ст. (під час натурних досліджень споруди виявлено вхідні сходи, позначені на цьому плані). Складається з га- лерей-ходів та у плані квадратного основного приміщення з нішами у стінах. Цеглою 15 ст. обкладено поверхні стін і склепінь, замуровано ніші. Споруду частково забутовано, частково засипано піском. Потребує дальшого дослідження й атрибуції.
Споруди № 25. Біля Свято-Троїцької церкви над Святою брамою (корпус № 27). У кін. 17— на поч. 18 ст. побудовано фортечний мур навколо верхньої території Лаври. Майже по всьому його периметру зроблено «слухи» на глибині 7,0 м, завширшки 1,2 м і заввишки 2,0 м з нішами у шахматному порядку. Галереї облицьовано цеглою, ніші не облицьовано. Частину «слухів» виявлено в кін. 1950-х— на поч. 1960-х рр. Скадаються з галереї й ходів.
Галерея, 18 ст. Виявлено 1959 внаслідок осідання ґрунту під оборонним муром з півночі від Свято-Троїцької надбрамної церкви. Того ж року проведено маркшейдерські та геологічні роботи, вздовж оборонного муру зроблено сім шурфів завглибшки 6,5—10,0 м. 1961—62 розчищено бл. 100 м коридору, встановлено тимчасове кріплення. 1963 підземну споруду забутували камінням та залили цементним розчином під тиском. Потребує дальшого дослідження й атрибуції.
Розташована на глибині 10 м зі зниженням у бік церкви, зорієнтована по осі північний захід—південний схід, з двома відгалуженнями, перпендикулярними до основного коридору. Являє склепінчасту галерею, облицьовану цеглою 17 ст. Вис. — бл. 2 м, шир. —0 м. Довж. основного коридору — бл. 20,5 м. По стінах у шаховому порядку на відстані 2,0 м одна від одної влаштовано ніші. На північному боці — п'ять ніш, на південному — чотири. Ніша № 1 — прямокутна, розмір — 2,0 х 0,7 м, вис. — бл. 2,0 м, розмір гирла — 0,4 х 0,3 м. Ніша № 2 — трапецієподібна, розмір —1,9 х 0,9 х 1,2 м, вис. — бл. 2,0 м, розмір гирла — 1,7 х 1,5 х 0,7 х 1,0 м. Ніша № 3 — прямокутна, розмір — 2,5 х 0,7 м, вис. — 2 м, розмір гирла — 0,4 х 0,3 м. Ніша № 4 — прямокутна, розмір — 2,5 х 0,7 м, вис. — 2,0 м, розмір гирла — 0,4 х 0,3 м. Ніша № 5 — прямокутна, розмір 2,9 х 0,7 м, вис. — бл. 2,0 м, розмір гирла — 0,4 х 0,3 м. Ніша № 6 — прямокутна, розмір — 1,7 х 0,7 м, вис. — бл. 2,0 м, розмір гирла — 0,4 х 0,3 м. Ніша № 7 — трапецієподібна, розмір — 1,7 х 1,8 х 0,9 х 0,7 м, вис. — бл. 2,0 м, розмір гирла — 0,4 х 0,3 м. Ніша № 8 — прямокутна, розмір — 1,7 х 0,7 м, вис. — бл. 2,0 м, розмір гирла — 0,4 х 0,3 м. Ніша № 9 — на розі, прямокутна, розмір 2,5 х 0,7 м, вис. — бл. 2,0 м, гирло відсутнє. Від основного коридору на схід, з поворотом на південь, під приміщенням церкви йде відгалуження № 1, закінчене циліндричною торцевою стінкою. Розміри відгалуження: до повороту — 9,5 х 1,3 м, вис. — 2,0 м, після повороту — 6 X 1,5; 1,3 м, вис. — 2 м. Розміри північного відгалуження: 11,5 х 1,2 м, вис. — 2 м. Має п'ять ніш, розташованих обабіч парами на двох перпендикулярних до ходу осях. На північному боці три ніші: № 1 — розміром 1,6 х 1,0 м; № 2 — 1,2 х 1,0 м; № 3 — 1,2 х 1,0 м. На південному боці дві ніші: № 4 — 2,0 х 1,5 м; № 5 — 1,5 х 0, м. Хід закінчується камерою розміром 2,0 х 1,5 м, вис. — 2,0 м. Північно-західна частина споруди пролягає під оборонним муром.
Споруда № 28, 18 ст. З північного боку будинку позолотної майстерні (корпус № 31). Сучасний вхід влаштовано у північній стіні підвалу корпусу. Споруджена до побудови будинку, з яким конструктивно не пов'язана. Склепінчаста галерея, що веде до підземної споруди, облицьована цеглою 18 ст. Розмір галереї: 9,5 х 2,9 м. Основне приміщення у плані квадратне. Розміри: 12,0 х 12,0 м, вис. — 3,5 м. Склепіння підтримують чотири арки, що спираються на хрещатий у плані пілон та стіни. Конструкції, облицювання стін і склепінь виконано з цегли 18 ст. розміром 31,0 х 14,5 см. У східній частині північної стіни — відгалуження з цегляними сходами, які ведуть вгору. Можливо, приміщення сполучалося раніше з кухнею Трапезної палати (корпус № 85). У східній частині південної стіни влаштовано вентиляційну галерею, обкладену цеглою 19 ст. У південній частині східної стіни починається опалювальна галерея 19 ст. Первісний вхідний отвір у західній стіні основного приміщення з південного її краю замуровано цеглою 19 ст. Від входу починається тунель завдовжки 6,85 м, завширшки 2,6 м, підлога якого має невеликий ухил у бік споруди. В отворах на східній, західній та північній стінах збереглися металеві завіси для дверей.
Споруда № 32, 19 ст. Біля південної частини прясла підпірного муру (корпус № 30-а). Тут міститься вхід у споруду, що має гідротехнічне призначення. З'єднується з одним із трьох підвальних поверхів будинку ключні (корпус № 30). Зорієнтована по осі північ— південь. Розміри: 15,0 х 0,6 м, вис. —1,5 м. Стіни, циліндричне склепіння та підлогу викладено цеглою 19 ст. Підземні споруди верхньої території Лаври — цінні пам'ятки інженерно- будівельного мистецтва.
[1422].