Вперше позначена на планах серед. 18 ст., мала назву третіх, або нижніх воріт. Первісну цегляну браму з прилеглими ділянками муру зруйновано 1789 землетрусом. У вересні 1791 військовий інж. — генерал-майор Ш.-П. де Шардон після огляду зруйнованої споруди склав проект і кошторис на її відновлення за рахунок казенних коштів; будівельні роботи здійснено 1792—93 під його наглядом. Він же розробив план, фасад і кошторис цегляної споруди для двох келій брамників. Будівництво здійснив підрядчик — ніжинський купець Ф. Рябчиков, який 1795 виконав також тинькування ділянки муру. В архітектурному оформленні брами на поч. 19 ст. брав участь арх. А. Меленський. З 1895 на південно-східному фасаді була ікона Спасителя з Богоматір'ю, Іоанном Предтечею та святими мучениками Флором і Лавром, 1906 замінена на ікону Успіння Пресвятої Богородиці з двома ангелами, Святим Духом та Великою церквою на хмарах. На північно-західному — ікона Печерської Божої Матері. 1980 проведено ремонтно-реставраційні роботи.
Цегляна, тинькована, пофарбована, з арковим проїздом півциркульної форми. Вирішена в стилі класицизм. Головний, південно-східний фасад, звернений до входу в галерею Ближніх печер, оформлено розміщеними на одній осі дво- та чотириколонним пристінними портиками тосканського ордера з подвійним трикутним фронтоном, північно-західний фасад з вінцевим профільованим карнизом, має вигляд продовження площини оборонного муру. Браму увінчує восьмикінцевий хрест у вигляді трилисника, встановлений на кулі, у середохресті — зображення променів. Металеві стулки воріт сучасні. У пласкій ніші над архівольтом арки проїзду на південно-східному фасаді вміщено живописну копію намісної ікони «Успіння Божої Матері».
Брама — цінна пам'ятка архітектури, одна з перших на території Лаври, зведених у стилі класицизм