За проектом військового інж. О. Середи 1859, затвердженим у травні 1860, до східного фасаду в 1864—66 прибудовано апсиду теплої церкви, до західного — додаткові приміщення для хворих. У грудні 1866 храм освячено в ім'я ікони Божої Матері «Всіх скорботних Радість». 1899 за проектом арх. В. Ніколаєва надбудовано третій поверх. На першому розміщувалися житлові кімнати майстрів і робітників, які працювали в Лаврі. Церква займала другий поверх циліндричного східного об'єму. Конху було увінчано двома верхами з позолоченими маківками та хрестами, оздобленими кольоровим склом. Храм освітлювався через шість вікон. Стіни та склепіння розписали лаврські майстри. У вівтарі зберігався невеликий срібний хрест з частками Хреста Господнього та мощей Григорія Богослова, Іоанна Златоуста, апостола Андрія Первозванного, сорока мучеників, Ніла Афонського, Димитрія Солунського і часткою дерева від труни преп. Сергія Радонезького. У південній частині церкви стояла дерев'яна з позолоченими банями модель собору Успіння Пресвятої Богородиці. 1867 майстер І. Осмоловський виготовив різьблений дерев'яний іконостас, кіоти та жертовники. Царські врата й кіоти було позолочено (все втрачено). Лікарня, що складалася з чоловічого та жіночого відділень, щорічно обслуговувала до 500 хворих, мала окрему кухню та допоміжні приміщення. Утримувалася, в основному, за рахунок благодійних внесків.
Після спорудження 1912 нової лікарні (корпус № 111) в будинку розміщено богадільню. 1918 прочанську лікарню повернено на старе місце (корпус № 68). 11 червня 1920 під час артилерійського обстрілу церкву пошкоджено снарядами. 1921, на вимогу воєнкому 2-го Київського військового шпиталю, закрито. Після націоналізації споруда перебувала у віданні Соцзабезу. У повоєнні роки будинок використовувався як житловий, згодом — як виробничий. У 1980-х рр. та 2006—07 проведено капітальні ремонти.
Дво-, триповерховий на цокольному поверсі, цегляний, пофарбований, у плані Г-подібний з півкруглою східною апсидою. Перекриття пласкі, на першому поверсі східного об'єму — склепінчасті. Дах вальмовий, над апсидою — конховий, покрівля бляшана. Планування коридорного типу з двобічним розташуванням приміщень. Фасади вирішено у формах пізнього класицизму: розчленовано профільованими карнизами, підвіконними гуртами, пласкими та фільончастими лопатками; цоколь оздоблено рустом, віконні прорізи з лучковими клинчастими перемичками — замковими каменями, підвіконними фільонками тощо. Входи влаштовано на східному, західному та південному фасадах.
Лікарня — одна з найважливіших споруд на території Гостиного двору. З 2003 використовується монастирем