Новий корпус контори, де розташовувався і готель, споруджено у два етапи. 1853 за проектом арх. П. Спарро зведено двоповерховий цегляний невеликий будинок. 1870 під керівництвом військового інж. О. Середи до його східного фасаду прибудовано видовжений об'єм, закладено або перероблено частину віконних прорізів на дверні отвори тощо. У будівлі розміщувалися контора Гостиного двору та готель для прочан, мешкали його доглядач (начальник) і послушники, які обслуговували «странноприїмницю». З 2-ї пол. 19 ст. корпус значився під № 1 (за нумерацією споруд Гостиного двору). Зазнав пошкоджень під час артилерійського обстрілу 9—11 червня 1920. Після націоналізації перебував у віданні Київського військового шпиталю. В 1940—60-х рр. використовувався під житло, потім — як виробничі приміщення. Капітальний ремонт проведено у 1980-х рр.
Дво-, триповерховий (за характером рельєфу) з підвалом, цегляний, пофарбований, у плані прямокутний. Дах вальмовий з бляшаною покрівлею. Планування коридорного типу з двобічним розташуванням приміщень. Перекриття пласкі.
Вирішений у спрощених формах пізнього класицизму. Розчленовані розвиненим вінцевим і міжповерховим карнизами фасади вирізняє чіткий ритм прямокутних віконних прорізів з клинчастими перемичками. Головний вхід у споруду — в центрі західного фасаду, з другим поверхом сполучається бетонними сходами. Влаштовано також входи в окремі приміщення першого поверху на південному фасаді та на другий поверх — по зовнішніх металевих сходах у східній частині південного фасаду.
Споруда — зразок будівлі готельного призначення 2-ї пол. 19 ст., що зберігає історичне планування монастиря.
Тепер використовується монастирем.