Перший поверх відводився під дворянську кухню, де за невелику платню готувалася пісна їжа для прочан та безкоштовно — для прочанської лікарні, другий — під келії, в яких 1863 проживало на поселенні кілька арештованих польських інсургентів. 1930 споруда використовувалася взуттєвою фабрикою. Після 1945— комунальне житло, потім — ремонтно-реставраційні майстерні. Двоповерховий (із заходу заглиблений у приямок), цегляний, побілений, у плані близький до прямокутного. Дах вальмовий по дерев'яних кроквах, покрівля азбофанерна. Планування галерейного типу.
Вирішений без виразних стильових ознак з окремими елементами пізнього класицизму: прямокутними вікнами з лучковими клинчастими перемичками, міжповерховим гуртом та вінцевим профільованим карнизом, що збереглися на тильному (західному) і торцевому (південному) фасадах. Чоловий (східний) фасад прорізано сучасними, майже квадратними вікнами та великими отворами в'їздів із входами до будинку.
Споруда — цінний елемент історичної забудови Гостиного двору.
Тепер тут містяться ремонтно-господарські майстерні та служби монастиря [1504].