З 1920 перейшли до відомства Соцзабезу, у довоєнні й повоєнні роки використовувались як житлові приміщення. 1947 проведено ремонт, 1980 — капітальний ремонт з ґрунтовною зміною фасадів і влаштуванням додаткових входів.
Двоповерховий з боку головного (західного) фасаду, зі сходу — триповерховий з цокольним напівповерхом, цегляний, тинькований, побілений, у плані прямокутний. Дах вальмовий по дерев'яних кроквах з азбоцементною хвилястою покрівлею. Планування коридорне двобічне. Перекриття першого та цокольного поверхів — лучкові цегляні склепіння, двох верхніх — пласкі дерев'яні, у коридорах застосовано систему лучкових підпружних арок. Залишки первісного декору — вікна з лучковими клинчастими перемичками й підвіконними поличками на фланзі головного фасаду, багатопрофільні міжповерхові гурти й вінцевий карниз на тильному й торцевому (південному) фасадах свідчать про первісне архітектурне оздоблення в стилі пізнього класицизму. Тепер вигляд головного фасаду з вхідним отвором визначають ритм великих квадратних вікон сучасного розтесування та бічне тридільне вікно сходової клітки заввишки у два поверхи.
Споруда має цінність як важливий елемент історичної забудови Гостиного двору.
Тепер корпус належить монастирю [1503]