Історична довідка:
Побудовано коштом доброчинців замість знесених дерев'яних будівель за проектом губернського арх. І. Кедріна. У 19 ст. використовувалися за первісним призначенням. 1869 проведено ремонт дахів, 1891 — капітальний ремонт. У 1920 — один із корпусів Київського військового шпиталю, в довоєнні та повоєнні роки — житловий будинок, у зв'язку з чим частково перепланований з закладенням окремих віконних прорізів. Тривалий час у келіях розміщувалося київське дослідне виробництво експериментально-виробничого об'єднання «Динамо» МВС УРСР. 1989—90 проведено комплекс ремонтних робіт: ремонт дахів та сходів, тинькування фасадів тощо.
Двоповерховий на цокольному напівповерсі, цегляний, тинькований, побілений. У плані прямокутний, з вальмовим дахом і бляшаною покрівлею. Планування коридорного типу з двобічним розташуванням приміщень. Односекційний — двомаршові дерев'яні сходи розміщено в центральних наскрізних сінях, до яких ведуть входи з південного та північного фасадів. Вхід у цокольний напівповерх — у центрі східного торця. Фундамент стрічковий, бутовий. Перекриття двох верхніх поверхів пласкі дерев'яні, цокольного — цегляні циліндричні склепіння з розпалубками.
Збудований у формах пізнього класицизму. Фасадні стіни прорізано непарною (по 13 — на поздовжніх, по три — на торцевих) кількістю невеликих прямокутних, рідко розташованих вікон. Входи на центральних осях видовжених фасадів виділено потрійно згрупованими прорізами, обладнано ґанками. Акцентну роль відіграє мотив горизонтальних членувань: масивних тягнутих гуртів і вінцевого карниза, широкої стрічки значно підвищеного з боку східного торця цоколю. Перший поверх оформлено горизонтальним дощаним рустом. Акцентування вікон першого та цокольного поверхів клинчастими перемичками з великими замковими каменями підкреслює лаконічний характер оздоблення прорізів другого поверху підвіконними полицями. Споруда — важливий і стилістично виразний елемент забудови Гостиного двору.
Тепер використовується УПЦ [1502].
Назва документу про взяття на облік
ЮНЕСКО від 12.12.1990 № 337, Постанова Ради Міністрів УРСР від 06.09.1979 № 442