Закінчив Києво-Могилянську академію (бл. 1697—1701), прийняв чернечий постриг на поч. 18 ст., був ієромонахом Києво-Печерської лаври. Згодом призначений капеланом при дворі фельдмаршала, графа Б. Шереметєва. Вільно володіючи турецькою і татарською мовами, з 1711 супроводжував повноважних послів Росії П. Шафірова і М. Шереметєва в Туреччину. 1712—14 здійснив паломництво в Єрусалим, про що залишив записки (1714). Після повернення в Київ призначений ігуменом Свято-Михайлівського Золотоверхого монастиря, в 1716 відправлений у воєнний похід під Ригу. У травні хіротонізований на єпископа, після чого очолював ряд російських єпархій, з червня 1724 — єпископ Коломенський і Каширський, з вересня 1727 — Астраханський і Терський, з червня 1730 — Переяславський і Бориспільський, з квітня 1731 — Псковський, Ізборський і Нарвський, з серпня 1732 — архієпископ. В усіх єпархіях засновував духовні навчальні заклади, зокрема школи в Суздалі, Коломні, Астрахані, семінарію у Пскові, займався реформуванням єпархіального правління. З 1738 на його прохання перебував на спочинку у Києво-Печерській лаврі. Залишив 170 книг латинською, грецькою і слов'янськими мовами, які було переправлено до Святійшого Синоду разом з архієрейським облачениям.
Твори: «Слово на день мученицы Катерины» (1725), «Перегринація, чи Мандрівник, у ньому описується шлях до святого града Єрусалима та святих місць Палестинських, від ієромонаха Варлаама, який був там у 1712 р.» (надруковано 1873).
Могилу було зрівняно. 1992 монастир встановив надгробок з чорних блоків лабрадориту, завершений хрестом. Нижнє відділення композиції трактоване як цоколь — призматичне, профільоване каблучком, п'єдестал — прямокутна вертикальна плита з арковою перемичкою та скоцією. Нетрадиційно широкі для цього типу меморіальних пам'ятників бічні фасади членуються за аналогією з архітектурними поличкою та карнизом з викружками. На чільному боці п'єдесталу викарбувано меморіальний напис, на тильному — зображення митри і двох рипід, на бічних — дикирію (з півночі) та трикирію (з півдня).