Військову службу почав у серпні 1789 сержантом у лейб-гвардії Преображенського полку, в березні 1796 переведений капітаном до Старо-інгерманландського полку, де виконував особливі доручення при генерал- фельдмаршалі О. Суворові. З липня 1796 — майор, з грудня того ж року служив у Фанагорійському гренадерському полку, з 1798 — начальник кордонної лінії між Мозирем та Чорнобилем для здійснення протиепідемічних заходів від чуми. 1799 очолював батальйон у Голландії, з яким брав участь у бойових діях проти французьких військових формувань. З січня 1800 — підполковник, у вересні 1800 — січні 1805 — командир Архангелогородського піхотного полку, з 1805 — Катеринославського гренадерського полку. З квітня 1806 — полковник. 1906—07 — учасник закордонних походів російської армії, боїв з французами на території Пруссії: при Голіміні, Лібштадті, Морунгені, Вольфсдорфі, Ландсберзі, Прейсіш-Ейлау, Ломітені, Гейльсберзі, Фрідланді. З квітня 1808 — шеф Олонецького полку і командир 1-ї бригади 22-ї дивізії. З 1809 — учасник російсько-турецької війни 1806—12, воював у Малій Валахії, Болгарії. З грудня 1810 генерал-майор. Брав участь у битвах на острові Ольмарі, під Брего- вим, Браїловим, Плевною, Ловчою, Нікополем, Рущуком. Під час останньої операції очолюваний П. Турчаніновим Олонецький полк упродовж кількох годин тримав оборону лівого флангу російських військ, відбив захоплені турками гармати, оволодів турецькими знаменами, у т. ч. штандартом головнокомандувача. З 1811 — начальник фортеці Журжі, командувач її флотилії та кордонний начальник по Дунаю. Учасник війни 1812 з наполеонівською Францією на території Росії, 1813 воював у Саксонії та Ліхтенштейні, брав участь у битвах під Бауценом, Рейхенбахом, при Кацбасі, Лейпцигу, у блокаді фортеці Кастель (грудень 1813 — січень 1814). У лютому 1814 воював під Суассоном, у березні 1814 — під Парижем. З грудня 1824 — генерал-лейтенант. З 1830 — комендант м. Або, з 25 грудня 1834 — Подільський військовий губернатор, з 12 лютого 1835 — військовий губернатор м. Кам'янець-Подільський і цивільний губернатор Подільської губ. З 16 жовтня 1835 — київський комендант. Був нагороджений багатьма нагородами Росії, а також Швеції та Прусії. 15 лютого 1839 указом російського імператора виключений із списків як померлий (на пам'ятнику вказана дата — 22 лютого).
На могилі було встановлено пам'ятник — колону з хрестом на гранітному постаменті з присвятним написом. Зруйнований у 1970-х рр., 1991 відновлений монастирем за архівними даними некрополезнавця Л. Проценко. Пам'ятник являє собою орієнтовану на схід гранітну колону, декоровану валиком. Встановлена на прямокутному цоколі та викладеному ярусами ступінчастому постаменті з сірого та чорного полірованого граніту. Розміри: вис. колони — 1,4 м, постаменту — 0,47 м. На чоловому боці колони викарбувано присвятний напис.