Леонов Микола Степанович (1824 — 21.11.1877, Болгарія, похований у Києві 12.02.1878) — військовий. 1842 закінчив школу військових підпрапорщиків, служив у Гродненському гусарському полку. 1845—46, під час Кавказької війни 1817—64, брав участь у воєнних діях Росії проти імамату Шаміля; 1863 — у придушенні польського повстання 1863—64. З 1864 — командир 18-го драгунського Переяславського полку. З 1870 — генерал-майор, командир лейб- гвардії драгунського полку. Під час російсько-турецької війни 1877—78 — командувач 2-ї кавалерійської дивізії — у складі Рущуцького загону, відзначився під с. Карахасатія, брав м. Враца. В кін. 19 ст. у м. Враца (Республіка Болгарія) встановлено пам’ятник генералові.

Леонов Степан Степанович (27.12.1834 - 4.11.1899, м. Ялта) — військовий. 1851 закінчив Миколаївське кавалерійське училище. З 1866 — полковник, з 1870 — командир драгунського полку, з 1876 — генерал-майор, з 1886 — генерал-лейтенант. Брав участь у Кримській 1853—56, російсько-турецькій 1877—78 війнах. З 1879 — командир Кавказької запасної кавалерійської бригади, з 1883 — командир 2-ї Кавказької козачої дивізії, з 1892 — командир 17-го армійського корпусу. Підпохований в могилу брата 13 листопада 1899.
У квітні 1884 на могилі М. Леонова на замовлення його дружини встановлено пам'ятник, що мав символізувати гору Шипку в Болгарії (автор — Санкт-Петербурзький ск. М. Баринов).
1923-24 надгробок відремонтовано. До 1930-х рр. пам'ятник увінчував бронзовий орел. 1991 монастир відреставрував пам'ятник з підвищенням його майданчика, відновив ікону та напис з тильного боку, присвячений С. Леонову. Розміри: вис. без постаменту — 2,5 м, постаменту — 0,6 м, стилобата — 0,25 м; саркофаг: вис. — 0,9 м, довж. — 1,07 м, шир. — 0,25 м.
Пам'ятник орієнтований на схід, домінує в ансамблі поховань некрополя. Являє собою брилу з світло-рожевого граніту, стилізовану під скелю пірамідальної форми, встановлену на постаменті з того ж матеріалу, що й брила, та на стилобаті, складеному з чотирьох великих блоків із світло-сірого габро. У стилобаті влаштовано дві сходинки. На чоловому боці пам'ятника внизу міститься горельєфне зображення саркофага з білого мармуру на високій канелюрованій увігнутій підставці. В центральній частині горельєфа розміщено геральдичну композицію (нині дуже ушкоджена). Збереглося зображення лаврового вінка, козацької шаблі. Навколо вінка — вишукані за малюнком звивисті, спадаючі стрічки. Над саркофагом — невелика за розмірами глибока ніша, в якій було встановлено ікону (втрачена). Над нішею вмонтовано дошку з білого мармуру, на якій викарбувано меморіальний напис та епітафію М. Леонову від дружини. На тильному боці пам'ятника — три прямокутні дошки з чорного габро, на яких викарбувано: напис з ім'ям та датою смерті С. Леонова (вгорі), зображення ікони «Спас Нерукотворний» (у центрі), епітафію (внизу). На саркофазі внизу ліворуч — рельєфний напис з ім'ям скульптора. Первісна огорожа навколо поховання виконана у вигляді ґрат із стилізованих списів, ажурних розеток і гнутих деталей-завитків.