Ілляшенко Андрій Сергійович (2.09.1825, с. Хоцьки, Переяславщина, тепер Київська обл. — 26.10.1885, Київ) — юрист. Походив із старовинного українського роду, відомого від Максима Ілляшенка, лубенського полковника (1676—87). Прадід, Степан Іванович Ілляшенко, виконав у 18 ст. опис ландкарти Переяславського полку.
Закінчив Київський університет (1848), кандидат юридичних наук. Служив у Полтавському губернському управлінні. З 1854 — слідчий з карних справ і директор Курського губернського опікунського комітету при в'язниці. З 1855 обіймав такі самі посади в Пермі. З 1856 голова Санкт-Петербурзького окружного суду. Пізніше — старший голова Київської судової палати, сенатор. Поряд похована його дружина, Ілляшенко Варвара Степанівна (1831 — 8.12.1904).
Могили обнесено металевою, лінійної конструкції, зібраною на хомутах і заклепках огорожею, кути якої акцентовано декоративними урнами. Полагоджена у 1923—24. Надгробок орієнтований на схід. Розміри: заг. вис. — 2,25 м, вис. хреста — 0,92 м; постамент — 0,29 х 0,14, х 0,15 х 0,29 м.
Ажурний металевий хрест вирішено у характерних для того часу формах неоготики. Гранчастий, з профілюванням циліндричний об'єм п'єдесталу має розвинений, значного виносу карниз з платформою, на яку спирається ступінчаста, з декількох ярусів база хреста. Суцільний каркас наскрізних перекладин декоровано геометричним (грецькі хрести) та рослинним (лист аканта, виноградна лоза) орнаментами. Нижня частина вертикального стрижня — ліроподібна, утримується на двох волютах; верхня нагадує готичний храм, фланкований пінаклями та увінчаний пишною альтанкою з силуетним зображенням Христа-Спасителя. Середохрестя позначено символічною Віфлеємською зіркою, композиційним центром є постать Ісуса Христа. Кінцівки хреста мають трилопатеві фігурні завершення.
1991 монастир встановив перед хрестом дві червоні гранітні плити з вирізьбленими меморіальними написами та епітафіями. Текст, присвячений А. Ілляшенку, повторює попередній, який знайшла дослідниця Київського некрополя Л. Проценко.