Голубцов Платон Іванович (17.06.1796, м. Перм, тепер РФ — 30.01.1840, Київ) — військовий. Походив з російського старовинного роду, відомого з ї пол. 14 ст. За переказом, його предок, переслідуючи татар на чолі невеликого загону, побачив могильні хрести — т. зв. голубці, скинуті в річку загарбниками. Витягши з води один з них, він продовжив погоню і знищив татар. Від кн. Димитрія Донського за свій героїчний вчинок отримав прізвище Голубець. Батько П. Голубцова — І. Голубцов служив прокурором Виборзького, пізніше — Санкт-Петербурзького губернського магістрату, 1799—1802 — керуючим експедиції казначейства. Мати — М. Огарьова — доводилася тіткою письменникові і політичному діячеві М. Огарьову.
П. Голубцов розпочав службу 1814 корнетом Гродненського лейб-гвардії гусарського полку, в якому прослужив років; з січня 1826 — полковник. З 1830 у відставці, призначений радником у статських справах. У лютому 1832 повернувся на військову службу, відряджений до Київського військового, Волинського і Подільського генерал-губернатора генерал-ад'ютанта В. Левашова, при якому виконував особливі доручення, з серпня 1835 — при його наступникові — генерал-лейтенанті О. Гур'єві. У січні 1836 переведений у Міністерство внутрішніх справ. З 1837 — генерал-майор.
Поряд похована Голубцова Катерина Дмитрівна (12.11.1805 — 10.01.1871, Київ) — дружина П. Голубцова. Дочка таємного радника Д. Толстого та кн. К. В'яземської, родичка письменника Л. Толстого, правнучка полковника козацького Ніжинського полку П. Толстого, який був одружений з Ю.-А. Скоропадською — дочкою гетьмана України І. Скоропадського. У 1851—71 К. Голубцова очолювала Інститут шляхетних дівчат у Києві. У вересні 1886 колишня класна дама Інституту М. Некастор перед смертю заповіла гроші на запровадження у цьому закладі стипендій імені його доброчинців, у т. ч. ім. К. Голубцової.
Парне поховання обнесено ажурною металевою огорожею з вензелем і короною. Два надгробки виконано з лабрадориту (пам'ятник К. Голубцовій встановлено 1873 її синами). Раніше на них були мідні дошки з написами, які на поч. 20 ст. майже стерлись. У 1960-х рр. верхні плити зірвано. 1992 монастир встановив нові плити з червоного граніту з викарбуваним написом, відновленим за архівними дослідженнями некрополезнавця.