За проектом арх. А. Меленського на цьому місці споруджено одноповерховий цегляний будинок з Танком. 1847 київський підрядчик М. Симонов за проектом арх. П. Спарро надбудував другий поверх. 1848 корпус тиньковано та влаштовано груби, облицьовані білими кахлями. Капітальний ремонт проведено 1985—86. У 1984 на захід від будинку влаштовано підпірний мур. 1988-90 розчищено та укріплено підземну частину споруди (льодовню). 1997-98 здійснено ремонт першого поверху та ґанку. Після націоналізації і до 1981 будинок використовували як житловий. 1960-63 частину приміщень першого поверху займали Науково-виробничі реставраційні майстерні, пізніше — господарський корпус Музею театрального, музичного і кіномистецтва УРСР. 

Келії. Будинок двоповерховий, цегляний, тинькований, побілений, у плані прямокутний. Дах чотирисхилий з бляшаною покрівлею. Південно-східну частину будинку розміщено на стилобаті. Планування галерейно-секційного типу. Перекриття пласкі балкові, над підвалом — склепінчасті. Споруджений із застосуванням класицистичної симетричної схеми.
Оздоблений у стилі класицизм з окремими ремінісценціями бароко (розкріповані карнизи, «вухаті» лиштви прорізів першого поверху). Вінцевий карниз дрібнопрофільований, розкріпований. Віконні прорізи першого поверху — з лучковими перемичкам другого — прямокутні, декоровані замковими каменями, обрамлені пласкими лиштвами. Південний і торцеві фасади членовано гуртами, спрощеними пілястрами. На північному фасаді — галерея з квадратними у плані пілонами першого та тосканськими колонами другого ярусів. Зовнішні одномаршові дерев’яні сходи, що починаються на лінії східного торцевого фасаду, ведуть на другий ярус. З галереї влаштовано входи до будинку — по два на кожному поверсі. Вздовж південного фасаду з двома вхідними отворами — відкрита тераса. Під одномаршовими кам’яними сходами на терасу — вхід у підвал.
Льох. Складається з невеликого тамбура, вхідного зі сходинками коридору і трьох мурованих ділянок. На стінах першої влаштовано дві ніші та вхід до двох інших глухих відгалужень (одне з них з 1990 має залізобетонне укріплення). Вис. — від 1,4 до 2,1 м, шир. — від 0,7 до 1,6 м, заг. довж. — бл. 35,0 м. Глибина залягання — понад 4,0 м.
Келії — цінний зразок житлової архітектури монастиря доби класицизму. Тепер корпус пристосовано під житло вихованців Київської духовної семінарії УПЦ [1450].