1846 галерею перебудовано під келії: в інтерколумніях зведено стіни з віконними прорізами, всередині зроблено перегородки, влаштовано пічне опалення, настелено дощану підлогу. 1972— 77 споруду реставровано у первісному вигляді (арх. І. Макушенко). Одноярусна, цегляна, тинькована, у плані являє дуже видовжений у широтному напрямку прямокутник, вкрита односхилим дахом з бляшаною покрівлею. Південна стіна галереї є підпірним муром тераси, на яку знизу ведуть дерев'яні сходи. Сходову клітку в центральній частині споруди оформлено двоярусною, цегляною, у плані прямокутною вежею з наметовим бляшаним дахом, увінчаним хрестом на кулі. У західному крилі галереї — ззовні закрите, двокамерне, планувально поєднане з нею приміщення.
Зведена в стилі бароко. На північному фасаді — лучкова аркада, що спирається на здвоєні присадкуваті гладкоствольні колони з тосканськими капітелями. Аркові перемички прикрашено простими архівольтами із замковими каменями. У західному крилі фасадну стіну розчленовано чотирма фільончастими лопатками, що розкріповують вінцевий профільований карниз. Віконні прорізи з лучковими перемичками обрамлено пласкими «вухатими» лиштвами з півциркульними «фартушками» під вікнами. Прямі горизонталь-ні сандрики поєднано з лиштвами пласкими рельєфними елементами (ручками-підвісками). Вхід до сходової клітки оформлено високим півциркульним арковим отвором, у другому ярусі вежі прорізано підкреслені розкріповками широкі вікна з лучковими перемичками. Яруси завершуються профільованими карнизами. Наріжні лопатки другого ярусу і північну стіну першого рустовано. В інтер'єрі у південній стіні галереї — ритмічно розташовані ніші. Пам'ятка — оригінальна інженерна споруда 1-ї пол. 18 ст. Використовується монастирем [1511].