За першим контрактом від 8 травня 1907, костьол здав цю ділянку (пл. 500 кв. сажнів) у тимчасову оренду шляхтянці М. Бржезинській. За наступною угодою від 11 травня 1911, укладеною за сприяння арх. К. Іваницького настоятелем костьолу Станіславом Шептицьким і затвердженою Луцько-Житомирською духовною консисторією, орендатором терміном на 32 роки з правом забудови ділянки став інж. Г. Позняков. Він був автором проекту будинку та керівником будівельних робіт. 1914—18 споруда належала костьолу і частково була заселена спадкоємцями Г. Познякова. 1926—27 перебувала на балансі Житкоопу, пізніше її займала районна поліклініка.
Двоповерховий на цокольному поверсі, цегляний, тинькований, у плані Г-подібний. До прямокутного основного об’єму прилягає крило, що замикає простір подвір'я з боку пров. Костьольного. Дах вальмовий, з бляшаним покриттям. Внутрішнє планування коридорне двобічне з центральним розташуванням сходового вузла.
В архітектурному вирішенні будівлі поєднані раціоналістичні та ретроспективні тенденції пізнього модерну. Композиція головного фасаду асиметрична, центральну вісь виділено ризалітом з високим вікном сходової клітки та пласким ступінчастим щипцем, бічні осі намічено розкріповками. В оздобленні першого поверху використано модернізовані неоренесансні форми: пілястри іонічного ордера в міжвіконних простінках та високі сандрики у вигляді карниза на консолях. Надвіконні й підвіконні фільонки доповнено рослинними рельєфами з мотивами стилізованих волют і пальмет. Прямокутні без лиштв вікна другого поверху розміщені на тлі рустованого поля стіни.
Цінним елементом інтер'єра є парадні дерев'яні сходи з масивними різьбленими балясинами.
Споруда — складова комплексу Олександрівського костьолу. З повоєнного часу в будинку міститься поліклініка [946].