На малюнку Т. Шевченка 1846 зображена цегляною з боку вул. Костьольної та у вигляді дерев'яного паркану з боку вул. Трьохсвятительської. Сучасного вигляду, ймовірно, набула в 1913—14 під час спорудження прибуткового будинку (вул. Трьохсвятительська, 7) та реконструкції у 1914 парафіяльного будинку (вул. Костьольна, 13-а) й школи (вул. Костьольна, 13-б).
Цегляна на цоколі, тинькована. Складається з ритмічно встановлених квадратних у перетині підвищених стовпів і глухих фільончастих прясел з карнизними гуртами. Обрамлення стовпів з боку вул. Костьольної і внутрішнього, прилеглого до костьолу подвір'я має ознаки стилю модерн — напівкруглі завершення з декоративними круглими нішками у центрі.
В огорожі влаштовано три проїзні брами. Скромно оформлений в'їзд на подвір'я будинку на вул. Трьохсвятительській, 7 має другорядний характер. Симетрична парадна брама обабіч головного фасаду костьолу відіграє значну композиційну роль. Поряд з проїздами, фланкованими високими стовпами, у стіні прорізано по одній арковій хвіртці. Основними елементами архітектурного оздоблення виступають ошатні металеві заповнення проїздів і отворів хвірток: знизу фільончасті глухі, вгорі з ажурних металевих ґрат. Рисунок ґрат, утворений з рослинних мотивів, арабесок і волют, є характерним для періоду історизму кін. 19 — поч. 20 ст. По осі проїздів, над заокругленими завершеннями стулок встановлено акцентні латинські хрести. Огорожа — композиційно важлива функціональна частина забудови садиби Олександрівського костьолу.