Зображений на малюнку Т. Шевченка 1846 як одноповерхова на високому цоколі споруда. В архівних документах згадується як «перший флігель», що складався з п'яти кімнат та кухні для прислуги костьолу. 1862 пристосований під школу для дітей католицького віросповідання. 1863 розширений прибудовою перпендикулярного до основного об'єму одноповерхового крила, у зв'язку з чим в огорожі внутрішнього подвір'я, що оточує будівлю костьолу, було пробито вікна. Пізніше неодноразово перебудовувався.
Одноповерховий з підвалами та невеликим дерев'яним мезоніном на дворовому фасаді, цегляний, тинькований, у плані Г-подібний. Перекриття на першому поверсі пласкі. Дах односхилий над основним об'ємом, двосхилий над мезоніном, з шиферним покриттям. Вхід з торця, зверненого у бік костьолу. Внутрішнє планування коридорно- анфіладного типу.
Екстер'єр зберіг особливості первісного архітектурного вирішення у стилі класицизм. Головний фасад має високий глухий цоколь, пофарбований у сірий колір. Шість нерівномірно розташованих невеликих прямокутних вікон завершено сандриками-поличками на спрощених бічних опорах. Міжвіконня розкреслено пласкими лопатками, верхні напівкруглі завершення яких з круглими нішками посередині ідентичні оформленням стовпів огорожі. Вірогідно, цей декоративний елемент запроваджено під час ремонтних робіт поч. 20 ст. Верхні частини лопаток з'єднано горизонтальним гуртом. Тло стіни пофарбовано у жовтий колір, архітектурний декор — у білий, що споріднює будинок з розташованим праворуч костьолом. Спрощений дворовий фасад з прямокутними прорізами частково облицьований керамічною плиткою.
Будинок є найстарішою спорудою у забудові садиби костьолу і вулиці в цілому.
Тепер службовий будинок Олександрівського костьолу.