Вулиця Саксаганського, серед. 19—20 ст. (архіт., іст., мист., містобуд.).

З'єднує вул. Еспланадну та пл. Перемоги. Є однією з головних пла­нувальних осей історичних місцевос­тей «Новоє Строєніє» і Паньківщина. Складається з трьох великих прямолі­нійних ділянок (між вулицями Еспланадною і Володимирською, Тарасівською і Л. Толстого, Л. Толстого і пл. Перемоги) та однієї малої (між вулиця­ми Володимирською і Тарасівською).

Огинаючи Старокиївський пагорб, вул. Саксаганського поблизу вул. Тарасівської набуває залому бл. 45° зі сходу на північний захід. Її перетинають також вулиці Ш. Руставелі, Велика Васильківська (Червоноармійська), Антоновича (Горького), Паньківська, Петлюри Симона (Комінтер­ну); поблизу пл. Перемоги до неї прилу­чається вул. Старовокзальна.

Вулиця утворилася на території т. зв. Нового Строєнія — частини Києва, що формувалася з серед. 19 ст., коли внаслідок розбудови Київської форте­ці активно утворювалися нові міські квартали вздовж течії р. Либідь. До серед. 19 ст. тут було заміське пустище на схилі до р. Либеді, лише на невели­кому відрізку (приблизно між вулиця­ми Володимирською і Тарасівською) існувало невелике с-ще Паньківщина.

Вулицю прокладено у 1840-х рр. у вигляді двох роз'єднаних відрізків — вулиць Великої Жандармської (між сучасними вулицями Еспланадною і Та­расівською) та Малої Жандармської (від вул. Паньківської до пл. Перемоги), які 1881, після прокладання нового шляху між вулицями Тарасівською і Паньківською, було з'єднано у вул. Жандармську.

1888 вона отримала на­зву Маріїнсько-Благовіщенської — від розташованих на ній Марийської гро­мади сестер-жалібниць (№ 75) і церкви Благовіщення, спорудженої 1887 за проектом арх. В. Ніколаєва (знесена в 1934) на протилежному боці вулиці. 1919—37 вулиця носила ім'я більшо­вика П'ятакова Георгія Леонідовича (1890—1937). У 1937 дістала ім'я Сакса­ганського Панаса Карповича (справж. — Тобілевич; 1859—1940) — актора, ре­жисера, одного з корифеїв українсько­го театру, народного артиста СРСР (з 1936), Героя Праці (1924).

Для первісної забудови ділянки надава­лися містом приватним власникам за помірну плату. При цьому довжина фронту забудови складала, як правило, 10—15 сажнів, тильна межа формува­лася відповідно до вуличної сітки та рельєфу кварталу. В серед. 19 ст. забудова здійснювалася за зразковими фа­садами доби пізнього класицизму: № 1 — на сім прорізів, № 2 — на п'ять прорізів, № 3 — на три прорізи.

Згідно із запровадженим у 1861 розподілом міської забудови, вулиця тривалий час належала до 3-го розряду, за яким доз­волялося спорудження цегляних (одно­поверхових і вищих) та дерев'яних на цегляних фундаментах чолових бу­динків. 1914 вулицю переведено до 1-го розряду (чолова і дворова забудова тільки цегляна). Втім, значно раніше стрімке збільшення міського населення і значний попит на житло зумовили розбудову вулиці багатоповерховими цегляними будівлями. Нумерація будинків на вулиці не раз змінювалася. Сучасна нумерація скла­лася 1898 під час тотальної перенуме­рації київських вулиць. В результаті реконструкцій на окре­мих ділянках вулиці історичне плану­вання і забудова кварталів порушені. Забудова вулиці різномасштабна, по­ряд з численними багатоповерхови­ми житловими будинками кін. 19 — поч. 20 ст., в декорі яких використано історичні стилі та модерн, є одно-, двоповерхові житлові будинки серед. 19 ст. — поч. 20 ст.

Забудова вул. Саксаганського значною мірою зберігає характерний вигляд міської вулиці поч. 20 ст. Пам'ятки архітектури: № 44-е (класи­цизм); № 5, 13/42, 15, 22-б, 27, 28, 31/29, 33—35, 38, 43, 43-б, 44, 44-б, 52, 57-а, 58, 61/17 — флігель, 74, 74-б, 75, 78-а, 78-б, 81, 84—86/45, 89, 89-б, 92, 93-б, 96, 97, 108/16, 109/20, 112-а, 112-б, 113-а, 131-а, 135/13, 139, 147/5 (істо­ризм); № 15-б, 20, 22, 22-в, 30, 30-б, 30-в, 36-а, 57-б, 72-б, 95-б, 107/47, 137/18 (цегляний стиль); № 2/34, 12, 27-б, 34, 61/17 — головний будинок, 68/21, 72, 99, 101, 103, 104, 117, 123, 129-а, 129-б, 129-в (модерн); № 24/27 (конструктивізм); № 25, 63/28, 65 (радянський неокласицизм). До пам'яток мистецтва належать бу­динки № 12, 75, 99, 108/16. Авторами проектів забудови були відомі архітектори: М. Гарденій (№ 97); Й. Зекцер (№ 33—35, 58, 61/17 — го­ловний будинок, останній у співавт. з К. Грінбергом, 72, 72-б); М. Казан­ський (№ 60, 60-б); М. Клуг (№ 96, 113-а); А. Краусс (№ 5, 15, 15-б, 28, 38, 43, 43-б, 44, 44-б, 74, 74-б, 81, 89, 89-б, 93-б, 112-а, 112-б, 147/5); О. Кривошеєв (№ 13/42); В. Ніколаєв (№ 30, 30-б, 30-в, 137/18); І. Ніколаєв (№ 139); В. Обремський (№ 92); В. Риков (№ 68/21, 75 — головний будинок); Є. Торлін (№ 52); Ф. Троуп'янський (№ 34); О. Хойнацький (№ 95-б, 108/16); М. Холостенко та І. Хоменко(№ 65); М. Шехонін (№ 78, 78-б).

Вулиця має велику історико-культурну цінність. За спогадами мецената української культури Є. Чикаленка, який 1900 переїхав до Києва й осе­лився в будинку № 56, «...недурно цю вулицю неофіціяльно звали тоді "Українською"».

Тут проживали відомі представники науки і культури, державні та гро­мадсько-політичні діячі: в № 2/34 — вчений у галузі механіки і процесів керування, акад. АН СРСР В. Челомей; в № 15 — історик, професор Київ­ського університету П. Голубовський; в № 20 — діяч РСДРП, акад. ВУАН Шліхтер; в № 22 — кінорежисер Г. Козінцев, бували письменник І. Еренбург, кінодраматург О. Каплер, кіно­режисер С. Юткевич; в № 24/27 — актриса театру і кіно Є. Азарх-Опалова, актор П. Вескляров, кінорежисе­ри В. Браун, Т. Левчук, С. Цибульник, Шмарук; кінооператор Д. Демуцький, художники театру і кіно О. Бобровников і С. Зарицький, письменники П. Вершигора, Ю. Дольд-Михайлик, У. Самчук; в № 26/26 (на розі з вул. Горького) на поч. 20 ст. — дружина історика, письменника, громадсько-по­літичного діяча М. Костомарова А. Кос­томарова, яку відвідували тут старогромадівці; в № 27 — письменник Шолом-Алейхем;

в № 28 — лікар, вчений О. Павловський (жив також у садибі № 41, 41-в); в садибі № 30, 30-а, 30-б — фізіолог і анатом рослин, чл.-кор. Імператорської Санкт-Петербурзької АН О. Баранецький; в № 33—35 — письменник І. Бабель, політичний і кооперативний діяч доби Української революції 1917—21 М. Стасюк (жив також в будинках № 83 і 141 на цій вулиці), хоровий диригент, компози­тор, діяч єврейського культурного руху Є. Шейнін; в № 34 — лікар, вчений Л. Фінкельштейн; в № 36-а — лікар, акад. АН УРСР М. Губергріц, оперна співачка і педагог К. Массіні; в садибі № 41, 41-в — математик і механік, чл.-кор. Імператорської Санкт-Петербурзької АН В. Єрмаков;

в садибі № 43, 43-б — зоологи М. Бобрецький і О. Коротньов, лікар, вчений В. Таранухін, архітектор Д. Ракітін; в № 44 — істо­рик, літературознавець, етнограф і гро­мадський діяч О. Грушевський, істо­рик, педагог і громадсько-культурний діяч Я. Шульгин та його сини — гро­мадський діяч В. Шульгин, історик, публіцист і громадсько-політичний діяч О. Шульгин; в № 44-б — громадсько- політичний діяч О. Горбачов, письмен­ники О. Гуреїв, С. Олійник і М. Островський; в № 46 — основоположник сучасної гідроаеродинаміки, чл-кор. Імператорської Санкт-Петербурзької АН М. Жуковський, архітектор В. Осьмак (мешкав також у садибі № 74);

в № 52 — історик, педагог, громад­ський діяч В. Беренштам; в № 58 — оперні співаки К. Брун і О. Каміонський, диригент, композитор і педагог Л. Штейнберг; в № 59-б — вчений у галузі теорії і розрахунку ковальських машин ударної дії Я. Маркович, філо­лог, історик, педагог і громадський діяч В. Науменко, архітектор К. Остроградський; в № 60-б — гірничий інженер, брат відомого мандрівника М. Миклу­хо-Маклай;

в № 61/17 — літературоз­навець, критик, педагог і громадський діяч О. Дорошкевич; в № 66 — лікар, вчений О. Садовень; в № 67 — жур­наліст і громадсько-політичний діяч К. Василенко, письменник, вчений, пе­дагог і громадський діяч Б. Грінченко, архітектор М. Шехонін; в садибі № 74, 74-б — історики літератури — акад. Імператорської Санкт-Петербурзької АН і УАН В. Перетц та його дружина чл.-кор. ВУАН і АН СРСР В. Адріанова- Перетц, оперна співачка М. Лубковська, її син — видавець «Киевской мысли» Р. Лубковський та його дружи­на — оперна співачка К. Воронець-Монтвід, архітектор П. Голландський, фотомайстер і педагог М. Петров, актриса і педагог О. Сантагано-Горчакова, адвокат і журналіст Є. Шольп, бу­вав у свого дядька — викладача Володимирського кадетського корпусу З. Оппокова історик і громадсько-політичний діяч М. Грушевський, зупи­нявся під час приїздів у Київ жур­наліст, філософ і політичний діяч М. Вольський;

в садибі № 78-а, 78-б — архітектор М. Бобрусов; в № 80 — письменник, публіцист, педагог і громадсько-політичний діяч О. Кониський; в № 84—86/45 — письменник М. Носов; в № 91 — математик О. Астряб (жив також у будинку № 117 на цій вулиці), громадсько-політичний діяч доби Української революції 1917—21 О. Зарубін, публіцист, меценат україн­ської культури, громадський діяч Є. Чикаленко, вчений у галузі сільськогосподарського машинобудування К. Шиндлер; в № 92 — кооператор, публіцист, громадсько-політичний і державний діяч М. Ковалевський; в № 95-б — старогромадівець М. Гвоз­дик; композитор, основоположник української класичної музики, піаніст, диригент, педагог і музично-громад­ський діяч М. Лисенко та його діти, зокрема, музикознавець О. Лисенко; а також поет, мистецтвознавець, акад. АН УРСР і СРСР М. Рильський; в № 96 — письменник С. Бердяев, лікар, вчений Т. Лоначевський-Петруняка;

в № 97 — родина Косачів: старогромадівець П. Косач, письменниця, фоль­клорист, етнограф, чл.-кор. ВУАН, редактор і видавець журналів «Рідний край» і «Молода Україна» О. Косач (Олена Пчілка), їхня дочка — письмен­ниця та громадська діячка Леся Україн­ка, військовий і громадський діяч М. Хитрово; в № 99 — інженер-будівельник й архітектор-реставратор В. Леонтович, геолог В. Чирвинський; в № 101 — письменниці Олена Пчілка і Леся Українка; в № 107/47 — лікар, вчений В. Ліндеман (мешкав також в № 22 і № 89); в № 110 — актор, режи­сер, теоретик театру, драматург і пуб­ліцист Лесь Курбас; в № 111 — історик, літературознавець, акад. ВУАН та АН СРСР, громадсько-політичний діяч М. Грушевський, художник І. Хворостецький; в № 112 — вчений у галузі теплоенергетики, чл.-кор. АН СРСР О. Радціг;

в № 123 — історик, публі­цист, педагог і громадсько-політичний діяч В. Прокопович; в садибі № 131-а, 131-б — політичний і військовий діяч Я. Гамарник, вчений у галузі сіль­ськогосподарського машинобудування, чл.-кор. АН УРСР Л. Крамаренко, в № 139 — підприємець, громадський діяч А.-Е. Марцинчик; в № 143 — письменник Д. Вінцковський. В будин­ку № 147/5 бував у свого гімназич­ного товариша майбутній письменник К. Паустовський.

 

Фотогалерея