Притисько-Микільська вулиця, 17—20 ст. (архіт., іст., містобуд). У західній частині Подолу, від пл. Контрактової і вул. Костянтинівської до вул. Хорива. Під сучасною назвою, що походить від розташованої в кінці вулиці церкви Миколи Притиска кін. 18 ст., відома з 17 ст. У 1958—91 носила ім'я Лівера Георгія Вікторовича (1894—1918) — учасника боротьби за встановлення більшовицької влади у Києві, керівника бойових дій на Подолі під час січневого повстання 1918. За давньоруських часів — одна з головних магістралей Подолу, по якій здійснювався зв'язок пл. Торговельної (сучасна пл. Контрактова) зі шляхами, що вели до Верхнього міста (по Вознесенському узвозу), до західних земель (через Глибочицю), до Вишгорода (через вул. Кирилівську). Після перепланування Подолу 1812 ці зв'язки було перервано, внаслідок чого її функціональне та планувальне значення зменшилося. У плані трохи вигнута, загальний напрямок траси з південного сходу на північний захід утворює курдонер при вході до Фролівського монастиря. Належить до небагатьох вулиць Подолу, що повністю зберегли трасування після пожежі 1811. Композиція забудови визначається провідними церковними комплексами та спорудами. Траса вулиці починається біля храму Успіння Пресвятої Богородиці Пирогощі 12 ст., перебудованого в 17—19 ст., зруйнованого 1935. В 2-й пол. 1970-х рр. археологи розкрили фундаменти церкви (див. ст. 429. 8). 1998 відновлена у давньоруських архі-тектурних традиціях. Завершувалася вулиця біля церкви Миколи Притиска (див ст. 264). На непарному боці — ансамбль архітектурних споруд Фролівського монастиря 18—20 ст., навпроти якого стояла церква святих Петра і Павла (заснована 1690 у переобладнаному костьолі св. Миколи домініканського монастиря 1610; зруйнована 1935). У кін. 19 ст. під час розбирання триповерхового будинку № 3 виявлено підвали будинку кравецького цеху та будинку війта Г. Рибальського. Пам'ятками архітектури є будинки № 4/6 (поч. 19 ст.), № 7 (18 — поч. 19 ст.), № 2 (1902, 1907—08, арх. Є. Єрмаков). До категорії цінних історико-культурних об'єктів належать садиба, в якій містилася перша аптека, проживала родина Бунге (№ 7, 7-б), комплекс споруд Київського єпархіального заводу церковних свічок (№ 2), житловий будинок (№ 4/6), в якому мешкав поет, перекладач, хормейстер, педагог, священик УАПЦ М. Хомичевський [1161].
