Чотириповерховий з високим цоколь­ним поверхом, цегляний, пофарбова­ний, у плані прямокутний, з невеликим виступом чорних сходів на дворовому фасаді. Перекриття пласкі, дах дво­схилий, з бляшаним покриттям. Об'єм­но-планувальне вирішення визнача­ється двома симетрично розташовани­ми шестикімнатними квартирами на кожному поверсі.

Оздоблений у стилі історизм із засто­суванням цегляного і ліпленого декору. В центрі споруди розміщено головний вхід з невеликим вестибулем та парад­ними сходами, виділеними на фасаді тривіконною розкріповкою з пластич­ним криволінійним завершенням. Од­новіконні розкріповки з такими сами­ми завершеннями фланкують фасад, утворюючи разом з центральною три акцентовані аттиками композиційні осі, підкреслені арковими вікнами четвертого поверху та витонченими напівколонами коринфського ордера третього й четвертого поверхів. Деко­ром насичено і решту елементів фаса­ду, позначених використанням рустів, пілястрів, численних орнаментальних мотивів, профільованих міжповерхо­вих гуртів, монументального вінцевого карниза тощо.

Архітектура пам'ятки вирізняється цілісністю й довершеністю мистецько­го вирішення, властивими найкращим зразкам прибуткових будинків кін. 19 ст. 1904—07 у будинку проживав Павловський Олександр Дмитрович (1857— 1944) — патолог, мікробіолог, хірург. У цей період завідувач кафедри хірур­гічної патології й терапії медичного факультету Київського університету (1889—1912); завідувач відділу сирова­ток Бактеріологічного інституту (1896— 1909). Автор численних наукових праць з лікування інфекційних захворювань, проблем хірургії. Пізніше мешкав на вул. Предславинській, 41 (будинок не зберігся), у кін. 1910-х рр. — на цій же вулиці, в садибі № 41, 41-в. Тепер більшу частину приміщень зай­мають фірми та установи.