Будинок інституту розміщено з відступом від червоної лінії забудови вулиці, на подвір'ї. Споруджений 1961. Триповерховий, цегляний. Заклад засновано 1960 в системі МОЗ УРСР (тепер МОЗ України), з 1978 носить ім'я О. Коломійченка.
У цьому будинку 1961—74 працював Коломійченко Олексій Сидорович (1898—1974) —отоларинголог, чл.-кор. АН УРСР (з 1967), заслужений діяч науки УРСР (з 1955), головний отоларинголог МОЗ УРСР (1960—74). Ініціатор створення і перший директор інституту (1960 - 74). Одночасно був завідувачем кафедри Київського інституту вдосконалення лікарів (з 1944), головою правління Українського і заступником голови Всесоюзного наукових товариств отоларингологів, співредактором «Велика медична енциклопедія». Відзначений Ленінською премією (1964). З ініціативи і за безпосередньою участю вченого у проектуванні поряд з будинком інституту коштом Українського товариства глухонімих 1978 збудовано восьмиповерховий корпус слуховід- новного центру інституту.
Наукові праці присвячено розробці тонзилярної проблеми, діагностиці й лікуванню запальних процесів середнього вуха, внутрішньочерепних ускладнень, пониженого слуху, консервативній терапії основних захворювань вуха, горла, носа, лікуванню травматичних ушкоджень, склероми верхніх дихальних шляхів, професійній патології органів слуху. Засновник наукової школи отоларингологів.
Робочий кабінет і приймальня вченого містилися на першому поверсі у правому крилі будинку. 1985 у кабінеті відкрито меморіальний музей.
1978 на фасаді будинку встановлено бронзову меморіальну дошку з барельєфним портретом ученого (ск. М. Вронський, арх. В. Гнєздилов) [554].