На червоній лінії забудови вулиці, у ряді квартальної забудови. До 1905 на цьому місці був дерев'яний садибний будинок, який належав київському міщанину В. Беренфусу. За купчою 1907 садиба перейшла у власність фірми «Торговий будинок К. Людмера і синів» і належала їй до 1913.

З 1913 власник садиби — купець 3. Шевельов. П'ятиповерховий, цегляний, односекційний, у плані Н-подібний, з бічним проїздом на подвір'я. Секція має головні й чорні сходи, а також ліфтову шахту. Головні сходи освітлено ліхтарем. В оформленні головного фасаду використано стилістичні прийоми неокласики та модерну. Композиція підпорядкована умовно-симетричній схемі, без виявлення центральної осі. Бічні членування фасаду виділено по чотирьох верхніх поверхах канелюровани- ми лопатками з рустикою у їхній нижній частині, закінченими трикутними аттиками. Центральна частина фасаду увінчана трикутним фронтоном з рельєфним орнаментом, виконаним з бетону методом лиття. Подібними орнаментальними вставками, характерними для пізнього модерну, декоровано міжповерхові площини бічних членувань фасаду. Прямокутні віконні прорізи центральної частини оформлено на другому, третьому і четвертому поверхах сандриками різної форми. Найхарактернішим є обрамлення вікон четвертого поверху. їхній специфічний рисунок разом з орнаментальними вставками фронтону і бічних членувань є основними елементами фасаду, що формують його стиль. Перший поверх використовувався під крамниці, чотири верхніх — під прибуткові житлові квартири. Внутрішнє планування не збереглося.