Складається з трьох споруд: адміністративного будинку на території заводу «Транссигнал» (вул. Жилянська, 97) і двох пакгаузів (вул. Пестеля, 4). З бурхливим економічним розвитком Києва — центру Південно-Західного краю — ще наприкінці 1860-х рр. постало питання про заснування митниці й товарних складів. Відсутність митниці гальмувала розвиток міста, в якому здійснювалися великі торговельні операції, діяли численні банки, кредитні установи, транспортні контори. Місцеві торговці, сплачуючи мито на кордоні, змушені були користуватися послугами спеціальних комісіонерів, що значно здорожчувало товари. А зберігання їх на приватних подвір'ях просто неба спричиняло псування. Проте вирішення питання з митницею загальмувалося на десятки років. Лише 1908 у Київ перевели Волочиський митний округ. У грудні 1909 Міська дума відвела для потреб майбутньої митниці 4333 кв. сажнів землі на колишніх т. зв. арештантських городах, поряд із залізничною станцією «Київ-1». У 1910 арх. І. Ніколаєв склав проект адміністративного будинку митниці, який первісно виходив на пров. Скомороський (тепер повністю поглинений заводською територією), прокладений на поч. 20 ст. біля струмка Скоморох (тепер у підземному колекторі). Будівництво здійснили 1911 за рахунок муніципальної позики. 2 січня 1912 митниця розпочала перші операції. У тому ж році біля залізничних шляхів поряд з нею звели залізобетонні пакгаузи й криту цегляну платформу (інж. П.Жуков). Під час будівництва на пливкому ґрунті біля р. Либіді використано бетонні палі системи інж. А. Страуса. Спорудження всього комплексу разом з дренажною системою для відведення ґрунтових вод тривало до 1914. Архітектурну цінність має адміністративний будинок митниці.
Адміністративний будинок. Триповерховий з підвалом, цегляний, пофарбований, у плані Г-подібний, перекриття залізобетонні. Від наріжного ризаліту симетрично розходяться два взаємно перпендикулярні крила. Наріжний ризаліт завершено трикутним аттиком, увінчаним флагштоком (раніше на аттику було зображення двоголового орла, у полі під карнизом — напис: «Киевская таможня»).
В опорядженні фасадів використано геометризовані елементи раціонального модерну, смугастий руст. Наріжжя між другим і третім поверхами прикрашено горельєфним зображенням голови римського бога Меркурія у крилатому шоломі — покровителя торгівлі. Портал головного входу в наріжному ризаліті втрачено, дверний отвір закладе-но. Збереглися фрагменти чавунних парапетів та огорожі балконів з орнаментом у стилі модерн. Приміщення обабіч центральної (наріжної) групи розплановано за коридорною системою. Згідно з проектом, на першому поверсі містилися квартири для дрібних службовців, на другому — контора, присутствені місця та інші митні служби, на третьому поверсі — квартири для керуючого митницею Г. Троцького та вищих службовців. Збереглося розкішне оздоблення приймальної зали у наріжній частині другого поверху (тепер приміщення бібліотеки) з розфарбованим ліпленням на стелі та фризі, зокрема, символами торгівлі (кадуцеєм — жезлом з двома зміями, що обвивають його), транспорту (схрещені якорі) та датою зведення будинку (1911).
Корпус митниці — характерний зразок адміністративної споруди поч. 20 ст., періоду бурхливого економічного життя міста.
Спочатку на митниці працював нечисленний штат запрошених з московської новогостинодвірської артілі працівників. Товарні операції тимчасово здійснювалися у приміщеннях колишніх складів продовольчого призначення. Щоденний обсяг операцій поштового відділення при митниці, що розташовувалося в одному з приміщень паса-жирського вокзалу залізничної станції «Київ-1», становив понад 2 тис. посилок та інших відправлень. Пізніше для нього споруджено спеціальну дерев'яну будівлю (не збереглася). Невід'ємною складовою митниці були пакгаузи. Підвальна частина одного з них призначалася під склад для вина, перший поверх — для поштового відділення і складу мануфактурних товарів, другий — під склади для галантерейних товарів, а також чаю, цукру тощо. В другому пакгаузі зберігалися важкі машини й сільськогосподарське знаряддя. Між обома пакгаузами планувалося спорудити залізничну колію, яка б одним кінцем виходила на полотно Південно-Західної залізниці, другим — до дамби Кадетського шосе (тепер просп. Повітрофлотський), але проект не було здійснено.
З 5 травня до 16 червня 1915 в одному з пакгаузів діяв притулок для галичан-біженців, загальна кількість яких становила бл. 12 тис. осіб. Вони отримували безкоштовно їжу, одяг, медичну допомогу, ними опікувався спеціальний комітет, окремі доброчинці та адміністрація митниці. У зв'язку з необхідністю звільнити пакгауз для потреб Червоного Хреста частину галичан відправили на роботи, частину перевели у Контрактовий будинок на Подолі. Тепер обидва пакгаузи належать Державному підприємству Науково-виробничого об'єднання «Либідь».
У 1929—31 під час розширення та реконструкції заводу «Транссигнал» адмі-ністративний будинок митниці було передано цьому підприємству. Тепер тут містяться службові підрозділи заводу [804].