Ковпа́к Си́дір Арте́мович Народився 14 (26) травня 1887, с. Котельва — помер 11 грудня 1967, Київ.  Командир Путивльського партизанського загону (пізніше — Сумського партизанського з'єднання, ще пізніше — 1-ї Української партизанської дивізії СРСР), двічі Герой Радянського Союзу, генерал-майор. Член ЦК КП(б)У в 1942 — 1943 р. Член ЦК КПУ в 1949 — 1967 р. Депутат Верховної Ради СРСР 2-7-го скликань.

Народився в селі Котельва (нині селище міського типу Полтавської області України) в бідній українській селянській родині. Сім'я була багатодітна, шестеро синів і 4 дочки. Строкову службу проходив у російській імператорській армії, у Саратові в Олександрівському полку. Після служби залишився в Росії, працював вантажником.

Учасник Першої світової (службу проходив у 186-му піхотному Асландузському полку) та Громадянської воєн. Під час Першої світової війни воював на Південно-Західному фронті, учасник Брусиловського прориву. У квітні 1915 у складі почесної варти його особисто нагородив Микола II Георгіївським хрестом. Загалом його нагороджено Георгіївськими хрестами III і IV ступенів та медалями «За хоробрість» («георгіївськими» медалями) III і IV ступенів.

Член ВКП(б) з 1919 року. У добу Громадянської війни в Україні очолював більшовицький диверсійний загін, що боровся в Україні з військами Гетьмана Павла Скоропадського разом із загонами Пархоменка, потім був бійцем 25-ї Чапаєвської дивізії на Східному фронті, брав участь у боях з російською Добровольчою армією генералів А. І. Денікіна та Врангеля на півдні України.

У 1921 — 1926 рік — помічник повітового воєнкома, повітовий воєнком, воєнком Павлоградського округу Катеринославської губернії (з 1926 рік — Дніпропетровська область України). Одночасно в 1925—1926 — голова сільськогосподарської артілі в селі Вербки. З 1926 рік — директор Павлоградського військово-кооперативного господарства, у 1930-му став головою сільськогосподарського кооперативу в Путивлі, з 1935 — завідувачем дорожнього відділу Путивльського райвиконкому, з 1937 — він голова Путивльського міськвиконкому Сумської області Української РСР. У 1930-х також паралельно основній діяльності закінчує спецшколу ОГПУ з підготовки організаторів партизанської і підпільної боротьби.

Один з організаторів партизанських загонів в Українській РСР — командир Путивльського загону, а потім — з'єднання партизанських загонів у Сумській області.

У 1941—1942 роках з'єднання Ковпака здійснило рейди в тилу ворога по Сумській, Курській, Орловській і Брянській областях. Наприкінці весни 1942 р. партизанському з'єднанню вдалося на короткий термін захопити Путивль, а за літо пройти з успішними боями 6047 км, знищити 12 ешелонів, 25 одиниць бронетехніки і близько 5000 солдатів і офіцерів вермахту. Особлива увага приділялася ковпаківцями підривам залізниць — труднощі з постачанням продовольства, зброї, техніки, припасів ставили німецькі війська у важке положення.

З 1944 року — член Верховного Суду Української РСР. У 1947 — 1967 р. — заступник Голови Президії Верховної Ради Української РСР. У квітні — грудні 1967 р. — член Президії Верховної Ради Української РСР. Жив на державній дачі під Києвом, поруч із поетом Павлом Тичиною. Був похований на Байковому кладовищі в Києві

У Києві проживав на вул. Липській, 12/5. Ім'ям С. Ковпака названо вулицю у Києві.

використано матеріали статті зі Зводу Михайла Сєлівачова та інтернет сторінки

https://uk.wikipedia.org/wiki/Ковпак_Сидір_Артемович