В 1908—09 поруч було споруджено аналогічний підземний резервуар місткістю 110 тис. відер, вхід до якого у вигляді мурованого перекриття льоху містився поряд з баштою, що збереглася. Башти було збудовано на відкритих пагорбах, тепер башту не видно за деревами парку. Водонапірна башта — характерна споруда утилітарного призначення, фасади якої виконано з використанням ренесансних мотивів в інтерпретації цегляного стилю. Цегляна, восьмигранна, триярусна. Цокольний поверх виділено карнизом з невеликим виносом. Вікна першого і другого поверхів на всіх гранях з напівциркульним завершенням, третього поверху - прямокутні, без лиштв, ледь заглиблені в площину стіни. Роги башти виділено лопатками, які об'єднують другий і третій поверхи. Площини стін плоскі, без декору, лише між вікнами другого і третього поверхів — вузька смуга поребрика, над вікнами третього ряди машикулів; цей самий мотив у зменшеному масштабі повторено вище в суцільному фризі під карнизом, завдяки чому башта, яка не має тепер покрівлі, порожниста всередині, нагадує оборонну споруду і, оточена деревами, виглядає романтично. Над третім ярусом був аттик з фризом з неглибоких прямокутних ніш. Вежа мала низький, майже плоский восьмисхилий наметовий дах з виступом і сигнальним ліхтариком. Всередині розташовувалися житлове приміщення і напірний резервуар місткістю 13 тис. відер, в який, як і в підземний резервуар, воду накачували з нового нижнього машинного будинку двома машинами «Блек» по магістралі, яка пролягала Набережним шосе, потім вздовж міських сходів, Олександрівським узвозом під трамвайними коліями до Купецького саду. З резервуарів Купецького саду брали воду Хрещатик з нижніми частинами суміжних з ним вулиць, «Новоє строєніє», Бібіковський бульв., товарна залізнична станція і Кадетський кор-пус [617].