Двоповерховий з підвалом, цегляний, тинькований, у плані наближений до Т-подібного. 3 тилу прибудовано одноповерховий, у плані прямокутний об'єм невеликої зали. Дах багатосхилий. Планування основного об'єму — коридорного типу з однобічним розташуванням приміщень. Перекриття пласкі. Чоловий фасад оформлено у стилі нео-класицизм з використанням елементів ордерної системи. Композиція центрально-осьова, симетрична. Центральну частину виділено розкріповкою з п'ятьма арковими вікнами на рівні другого поверху та пристінним вхідним портиком іонічного ордера з трикутним фронтоном. Прямокутний вхідний отвір влаштовано на головній осі. Фасад розчленовано рустованими лопатками першого та пілястрами другого поверхів. Верхні кути широких віконних прорізів обабіч центральної розкріповки заокруглено (вплив стилю модерн). Віконні прорізи декоровано лиштвами, замковими каменями. У радянський період фасад прикрасили масивні декоративні якорі. Фасад увінчано карнизом і парапетом з металевою огорожею на цегляних тумбах на рівні даху.
Будинок — зразок цивільної архітектури поч. 20 ст. у стилі неокласицизм. Відразу після спорудження М. Гольдшмідт-Бродська подарувала будинок Київському товариству денних притулків для дітей робітничого класу. Товариство, засноване в серпні 1874, проголосило основою своєї діяльності високогуманну мету — піклуватися про тих малолітніх дітей з незаможних сімей, які, коли батьки були на роботі, залишалися без будь-якого догляду. Члени товариства прагнули привчити дітей з раннього віку до праці, охайності, порядку та дисципліни, щоб вони, починаючи з 12 років, були письменними, достатньо розвинутими, володіли певними знаннями і були готовими в майбутньому стати корисними суспільству громадянами. Одержавши від міської влади матеріальну підтримку у вигляді щорічної субсидії в розмірі 300 крб., комітет товариства почав створювати у Києві мережу денних притулків. До поч. 20 ст. їх було засновано п'ять: 1875 — Новостроєнський (з 1892 містився на сучасній вул. Саксаганського, 3), 1883 — Подільський (сучасна вул. О. Терьохіна, 26; будинок не зберігся), 1888 — Звіринецький (сучасна вул. Щорса, 17; не зберігся), 1893 — Шулявський (спочатку містився на сучасній вул. Гоголівській, 31, пізніше — на вул. Борщагівській, 24; останній не зберігся). На утримання цих притулків, в яких виховувалося до 300 дітей, товариство витратило у 1897 бл. 12 тис. крб.
1899 організовано єврейський дитячий притулок — безкоштовний заклад типу дитячого садка. Спочатку наймав приміщення на вул. Нижній Вал, 61, з 1910 розміщувався на вул. Ярославській. У притулку перебували переважно дівчатка. На двох поверхах основного об'єму містились аудиторії, в прибудові — їдальня й кухня. Притулок мав широке подвір'я для ігор.
У радянський час будівля використовувалася для дитячих установ, школи (у прибудові в цей час облаштували спортивну залу). Тепер тут містяться Будинок дитячої творчості Подільського району і пенсійний фонд Головного управління Київської обл. [2087].