У серед. 19 ст. вони належали вдовам штабс-капітанів С. Шишковій та Д. Нев'ятовській і були забудовані одно-, двоповерховими спорудами. На поч. 20 ст. садиби належали М. Тализіну (№ 19) та К. Леплинському (№ 21) — приват-доценту Університету св. Володимира, який тут і мешкав. В садибі містився Київський відділ Російського товариства опіки тварин, очолюваний проф. Університету св. Володимира П. Армашевським, з лікарнею та амбулаторією для тварин. 1935 старі будинки знесено і на їх місці споруджено великий житловий будинок на 59 квартир для працівників Наркомату внутрішньої торгівлі УСРР за проектом архітекторів Д. Богуславського, Ю. Корбіна, В. Онащенка, розробленим у 3-й архітектурній майстерні Київської міськради. Будівельні роботи проведено у три черги, 1937 будинок введено в експлуатацію. На поч. листопада 1943, підпалений німецькими окупантами, горів, після війни відбудований.
П'ятиповерховий з боку вул. Ярославів Вал, шестиповерховий з боку вул.
О. Гончара, цегляний, тинькований, у плані Г-подібний, шестисекційний. У кожній секції, що має входи з вулиці та двору, передбачено по дві квартири на сходовому майданчику. Запроектовано дво- та трикімнатні квартири, тепер є одно-, дво-, три- та чотирикімнатні квартири. Застосовано систему поздовжніх несучих стін. Перекриття пласкі.
Композиційним центром об'ємного вирішення будинку є підвищена наріжна частина, що завершується аттиковим поверхом та виразним парапетом. Основним мотивом триярусного вирішення головного фасаду є ритм сходових кліток, що виділяються пілястрами з умовно розробленими базами та капітелями у вигляді листя стилізованого аканта. Створенню виразного образу житлового будинку сприяють масивні балюстради балконів, обрамлення вікон з ледве помітною ордерністю та вертикальне засклення сходових кліток з перспективним обрамленням. Вирішення дворового фасаду відображає внутрішню структуру будинку. Триярусність, притаманна чоловому фасаду, умовно зображується горизонтальними гуртами.
Споруда являє інтерес як приклад пошуку архітекторами 1930-х рр. сучасних засобів виразності на базі використання класичної архітектурної спадщини.
В 1960-х рр. у будинку жив письменник Кисельов Володимир Леонтійович (1922—95) — автор книжки «Дівчинка і птахоліт» (1966), з сином — поетом Кисельовим Леонідом Володимировичем (1946—68).

План другого поверху.
Вул. Ярославів Вал, 19/31.

Його збірки «Вірші» (1970) і «Остання пісня» (1979) вийшли друком посмертно. Пізніше В. Кисельов мешкав на вул. Червоноармійській, 131 і 168.
1982—99 у квартирі № 42 проживав Пузирков Віктор Григорович (1918— 2001) — живописець, народний художник СРСР (з 1979), лауреат Державної премії СРСР (1948, 1950), Державної премії УРСР ім. Т. Шевченка (1976).
У ці роки — професор Київського художнього інституту (з 1957). Серед творів зазначеного періоду — «Попереду мир» (1984), «Сонячний прибій» (1988), низка пейзажів.
Тепер перший поверх займають магазини та офіси.