1959 ділянку відведено об'єднанню «Укргалантерейторг» для спорудження житлового будинку.
П'ятиповерховий на цокольному поверсі, цегляний, у плані Г-подібний. Вхід — з вул. Золотоворітської. Чолові фасади облицьовано світлими керамічними плитками та орнаментовано кольоровими глазурованими кахлями. Цоколь обкладено плитами сірого граніту, обробленого «під бучарду».
1961—64 у квартирі № 12 на третьому поверсі будинку проживав Петрицький Анатолій Галактіонович (1895—1964) — живописець і театральний художник, народний художник СРСР (з 1944), професор Київського художнього інституту (1947—50), Лауреат Державної премії СРСР (1949, 1957).
Останні роки життя художника тісно пов'язані з діяльність Заслуженого ансамблю танцю УРСР під керівництвом П. Вірського, для якого він оформлював танці і хореографічні композиції, зокрема «Чумаки», «Пам'ять серця» (обидві — 1962) та ін. У період проживання за цією адресою написав станкові полотна: «Не сад — вулиця Києва» (1961), «Гладіолуси», «Золотоворітський сквер» (обидві — 1962), «Битва на Курській дузі». Останній твір залишився не завершеним. Брав участь у Виставці етюдів київських художників (Київ, 1962), Республіканській виставці художників театру і кіно (Київ, 1963).
У квартирі художника часто бували відомі діячі культури — художники, актори, письменники, зокрема народний художник УРСР О. Хвостенко-Хвостов, заслужений діяч мистецтв УРСР А. Волне нко, письменники Л. Первомайський, С. Голованівський та ін. Похований на Байковому цвинтарі. Раніше проживав на вул. Пушкінській, 21—21-б, квартира № 12. Ім'ям художника названо одну з вулиць Києва.
1970 на будинку встановлено бронзову меморіальну дошку з барельєфним портретом художника та рельєфним написом (ск. Г. Кальченко).
Тепер житловий будинок.