На його замовлення 1869 було споруджено двоповерховий фасадний будинок за проектом арх. А. Сопоцинського. Через три роки розширив межі своєї садиби, скупивши яри і приярки в її глибині. У червні 1897 вдова домовласника А. Тешнер продала забудовану ділянку селянинові Тверської губ. І. Кузнецову. У цьому ж місяці новий власник подав на затвердження до Міської управи проект надбудови та реконструкції фасадного будинку, розроблений арх. М. Гарденіним. Певно, тоді ж було споруджено триповерховий флігель у другому ряді забудови вулиці (№ 29-б), вирішений у досить спрощених формах.
Головний будинок (№ 29-а). Триповерховий з підвалом і новою мансардою, цегляний, тинькований із розшивкою швів під цегляне мурування, побілений, у плані прямокутний. Всередині перепланований, перекриття пласкі. Дах вікнами та ґратами вздовж гребня. Чоловий фасад на одинадцять віконних осей вирішено у формах історизму. Його первісну симетричну композицію порушено спорудженням чотиригранного вінцевого шатра на правому фланзі, де влаштовано прямокутний отвір проїзду на подвір'я. Різні за пропорціями віконні прорізи мають прямокутні абриси. Перший поверх горизонтально рустований, третій оформлено простіночними пілястрами. Вікна другого поверху оздоблено горизонтальними та дугоподібними (у центрі фасаду) сандриками, третього — «вухастими» лиштвами. Головними архітектурними акцентами є криті балкони на флангах третього поверху, опоряджені колонками, що підтримують трикутні фронтони. Будинок — складова частина історичної забудови вулиці.
Флігель (№ 29-б). В глибині двору паралельно до вулиці. Триповерховий на цокольному півповерсі, цегляний, фарбований, у плані прямокутний, односекційний. На правому фланзі — отвір проїзду, в центрі плану — двомаршові кам'яні сходи. Перекриття пласкі, дах двосхилий бляшаний. Вирішений у формах цегляного стилю з елементами історизму. Композиція одинадцятивіконного головного фасаду симетрична, триосьова, утворена центральною з півкруглим завершенням і бічними розкріповками, увінчаними уступчастими трикутними аттиками. Симетрію загальної побудови підтримують два ряди балконів із криволінійними ґратами. Центральну вісь композиції підкреслено вхідним порталом, що складається з двох масивних півколон, а також великими прямокутними прорізами сходової клітки, яку завершує єдине на фасаді півциркульне вікно. Краї розкріповок оформлено лопатками — рустованими на першому і фільончастими на верхніх поверхах. Горизонтальні членування утворені спрощеним гуртом над першим поверхом, широкою смугою цегляного декору між другим і третім поверхами, вінцевим фільончастим фризом, що спирається на аркатурний пояс і підтримує карниз із смужкою сухариків. Прямокутні вікна другого і лучкові вікна третього поверхів мають зверху П-подібне обрамлення. Тильний фасад спрощений. Флігель — характерний зразок житло-вого будинку у цегляному стилі, що формує забудову історичної садиби.
1898—1909 у будинку проживав Гарденін Микола Миколайович — архітектор. Автор багатьох житлових споруд у Києві. У роки проживання за цією адресою за його проектами зведено флігелі садиб на вулицях Михайлівській, 12 (1898), Саксаганського, 112 (1900), садибні будинки на вул. Чапаева, 4, 4-а (1899), один із будинків садиби на вул. Борисоглібській, 15 (1899), житлові будинки на вул. Чапаева, 7 (кін. 19 — поч. ст.) і № 9 (1900—01) та ін. На поч. 20 ст. короткий час у садибі проживав професор Університету св. Володимира і директор Комерційного інституту М. Довнар-Запольський. Пізніше мешкав на вул. Б. Хмельницького, 42 [2084].