Забудовувалася з серед. 19 ст. первісно дерев'яними спорудами. З 1909 належала міщанину В. Сафонову. За цього власника було здійснено забудову прибутковими житловими будинками. 1918 садиба перейшла у власність пайового това­риства «Правопорядок», у якого була згодом націоналізована.

Складається з трьох майже паралель­но розміщених споруд. Головний буди­нок розташований на червоній лінії забудови вулиці. Зведений 1912—13. Шестиповерховий, з підвалом і ман­сардою, цегляний, у плані прямокут­ний. В оформленні головного фасаду застосовано поєднання тинькованих та нетинькованих площин, майолико- вого фриза, ліпних елементів у вигляді вінків. У картуші — монограма влас­ника — «ВС». Перший поверх русто­ваний, на рівні другого—четвертого — потужний центральний еркер, флан­кований рустованими лопатками. Бу­динок має оригінальне планування з центральними сходами, які поділя­ють кожний поверх на два житлові блоки. На першому поверсі — проїзд на подвір'я, від візерунчастої метале­вої брами якого збереглася лише падуга.

1914 - 15 споруджено цегляні флігелі із застосуванням залізобетонних еле­ментів. Будинок № 8-а — чотириповер­ховий, з підвалом, № 8-б — первісно триповерховий, також з підвалом. Через складний рельєф ділянки під­вальний поверх у тильній частині флі­гелів перетворюється на цокольний напівповерх, а по фронту виділений приямком. Обидва будинки двосекцій­ні, з окремими входами до кожної сек­ції. Оформлення фасадів гранично стримане. Інтер’єри також було ви­рішено досить просто. Збереглися металеві балясини сходів і метласька плитка підлоги сходових майданчи­ків.

У 1960—70-х рр. проводилися ремонт­ні роботи, під час яких було замінено карнизи, деякі балконні плити, пере­будовано мансарду головного будин­ку, над флігелем № 8-6 споруджено четвертий поверх. Архітектурну цін­ність являє головний будинок садиби. Садиба — характерний зразок комер­ційного домобудування 1910-х рр.

У помешканні № 17 будинку № 8-а у вересні—листопаді 1918 містилася редакція газети «Народна воля» — органу Всеукраїнської селянської спіл­ки й Центрального кооперативного комітету України. Видавалась у Києві з квітня 1917 до лютого 1919. Була виразником українських самостій­ницьких змагань. У цей період її редагували відомі письменники: К. По­ліщук, з № 15 — С. Пилипенко. Завдяки добре поставленій інформації газета була дуже поширена в Україні (по­чатковий наклад — 200 тис. примір­ників).

У 1950—1960-х рр. у квартирі № 23 фа­садного будинку проживав Ємченко Андрій Іванович (1893—1964) — фізіо­лог, чл.-кор. АН УРСР (з 1957). У 1944— 64 — завідувач кафедри фізіології лю­дини й тварин Київського універси­тету. Досліджував проблеми фізіо­логії серцевої діяльності та травлення, вищої нервової діяльності людини й тварин.

У 1913 в помешканні № 22 будинку № 8-а жив Коновалюк Федір Зотикович (1890          - 1984) — у той час учень КХУ, згодом відомий живописець.

У повоєнні роки в квартирі № 39 бу­динку № 8-6 проживав Кротевич Євген Максимович (1884—1968) — письмен­ник. У цей час надрукував ряд про­зових творів. Зокрема роман-хроніку «Понад Славутичем-Дніпром» (1955— 63), книгу спогадів про видатних діячів української культури «Київські зу­стрічі» (1963).

У 1930-х рр. в квартирі № 36 будин­ку 8-6 мешкав Тарнавський Петро Іванович — єпископ УАПЦ (висвяче­ний 1923 у Софійському соборі). Тут його було заарештовано 30 квітня 1938, розстріляно 2 вересня 1938 (ймовірно, у Лук'янівській в'язниці).

Тепер нумерацію квартир змінено [381].