На червоній лінії вулиці, є одним із елементів її історичної за­будови. Зведено на замовлення однієї з найстаріших громадських організа­цій міста — Київського товариства сприяння початковій освіті, заснова­ного 1882. Перший будинок, заверше­ний 1895 (арх. М. Бєлелюбський), був капітально перебудований 1909 за кон­курсним проектом арх. В. Рикова. Зберігаючи колишні розміри вздовж вулиці, його було розширено в глибину ділянки, перероблено фасади. Влаш­тування перегородок, добудова викли­кані новим характером використання в 1918—30: під клуб, театр та інші заклади.

Двоповерховий, цегляний, у плані Т-подібний. У фасадній частині — сходова клітка, вестибуль, у затиллі раніше була лекційна зала, оточена з двох боків клубними й господарсь­кими приміщеннями. Пізніше залу лік­відовано, тильна частина будинку на­була коридорного планування. Пере­криття плоскі. Декоративне оздоблен­ня інтер'єрів не збереглося. Громад­ський характер споруди відбито в архітектурі головного фасаду. Його симетрична композиція ґрунтується на елементах ренесансної та бароко­вої архітектури. До перших належить загальна урівноваженість композиції, мотив арок, плоский руст, карниз із вінцевим аттиком. До стилю бароко — розкріповані фронтони, рисунок кар­тушів і овальні вікна. На рівні фриза в картушах — назва організації-замовника і роки спорудження.

Будинок — яскравий зразок нового типу споруд для культурно-просвіт­ницьких організацій, поширених з 90-х рр. 19 ст. Тут була лекційна зала, бібліотека, кімнати для гуртків, примі­щення чайної, в яких товариство здійс­нювало свою просвітницьку діяльність.

При Народній аудиторії діяло Това­риство сприяння народній освіті, в правлінні якого працювали: Щербина Володимир Іванович (1850—1936) — історик, педагог, з 1925 — чл.-кор. ВУАН (голова правління); Риков Ва­леріан Микитович (1874—1942) — архітектор; Ківлицький Євген Олександро­вич (1861 —1921) — історик, педагог. Завідував аудиторією київський інже­нер і педагог А. Думанський (мешкав у цьому будинку). Товариство влаш­товувало по неділях народні читання і популярні лекції, щоденні кон­церти.

У будинку відбувалися вечори-кон- церти М. Лисенка, учнів його Музично- драматичної школи, зокрема класу професора співу О. Мишуги.

Тут містилася також Комісія медич­них народних читань на чолі з Корчак - Чепурківським Овксентієм Васильо­вичем (1857—1947) — гігієністом, епідеміологом, приват-доцентом універ­ситету і комерційного інституту, док­тором медицини, акад. ВУАН (з 1921).

4 березня 1917 в лекційній залі від­булися установчі збори Київської Ради робітничих депутатів, 6 берез­ня — перші легальні збори Київської організації РСДРП(б).

1918 викладач Музично-драматичної школи А. Лук'янова організувала тут молодіжний драматичний театр (худ. Г. Комар). 1921 в будинку почав діяти професійний український пересувний Шостий районний театр ім. Лесі Ук­раїнки, відкритий з ініціативи П. Ти­чини. У складі трупи були актори В. Варецька, К. Кошевський, К. Лучицька, М. Надемський, П. Нятко, К. Осмяловська та ін.; худ.— К. Єлева. Пра­цював до березня 1922. Пізніше бу­дівля використовувалася як клубна установа.

1970 на фасаді будинку встановлено меморіальну дошку, яку 1978 за­мінено новою з сірого граніту з тек­стом про те, що в цьому будинку 1917 відбулися перші легальні збори київської більшовицької організації. Тепер — один із корпусів інституту «Діпроцивільпромбуд» [379].