На ділянці по фронту бульварної частини вул. Воровського (колишнього рин­кового майдану). Зведено за проектом арх. М. Казанського як прибутковий будинок, що належав М. Ріхерту — власнику цегельного і пивоварного заводів на Куренівці. Чотириповерховий, цегляний, з підва­лом, прямокутний у плані, симетрич­ний за композицією. Декор стрима­ний. Центральну вісь фасаду з го­ловним входом фланковано вертикаль­ними акцентами, увінчаними трикут­ними фронтонами, з балконами, на яких збереглися металеві візерун­часті ґрати. Другий — четвертий повер­хи поєднано лопатками з рельєфною цегляною кладкою. Вікна першого— третього поверхів прямокутні (на другому—третьому поверхах з цегляними лиштвами), четвертого поверху — напівциркульні, обрамлені архівольтами. Фасад завершено оригінальним дрібно членованим фризом, аттиком над кар­низом. Планування горішніх поверхів коридорне.

З вересня 1902 тут містилося Київське художнє училище (КХУ), яке мало статус середнього навчального за­кладу. Організоване 1901 з ініціативи групи місцевих діячів мистецтв (В. Менк, В. Ніколаєв, В. Орловський, М. Пимоненко, X. Платонов, І. Селезньов, О. Троїцька-Гусєва). У січні 1901 від­крилися тимчасові класи живопису, малювання й креслення в будинку на вул. Софійській, 14; восени того ж року класи було реорганізовано в учи­лище, яке 1901—02 містилося на вул. Великій Житомирській, 29. Навчалися юнаки і дівчата усіх станів. Вихованці проходили курс занять із загально освітніх та спеціальних предметів. Останні  викладалися на трьох відді­леннях — живописному, скульптурно­му та архітектурному — відповідно до програми, затвердженої петербурзь­кою Академією мистецтв. Першим директором художнього училища було обрано київського архітектора і гро­мадського діяча В. Ніколаєва (1847—1911), який обіймав цю посаду до 1911. Після його смерті в КХУ було засно­вано стипендію ім. В. Ніколаєва. До складу педагогічної ради училища входили колишні викладачі Рисуваль­ної школи М. Мурашка, яка припи­нила існування 1901: Г. Дядченко (1869—1921) — живописець і графік, викладав 1901—20, у 1917—18 вико­нував обов'язки директора; В. Менк (1856—1920) — художник-передвижник, працював в училищі 1901—20, у 1918-20 — його директор; М. Пимоненко (1862—1912) — академік живо­пису, викладав у 1901—06. У 1902—07 тут працював живописець, академік пе­тербурзької АМ X. Платонов (1842—1907), з 1901 до 1920 художник І. Селезньов (1856—1936), який 1911 —14 виконував обов'язки директора. Викла­дачами в різний час були також живо­писці О. Мурашко, І. Макушенко, Ф. Красицький, Ф. Кричевський (1914— 17 — директор) та ін.; викладачами скульптурного відділення — Ф. Балавенський та Еліо Сала. Архітек­турну спеціальність викладали дирек­тор училища В. Ніколаєв, Е. Брадтман, І. Ніколаєв, В. Риков та ін. Вихован­цями училища були визначні майстри мистецтв. На живописному відділенні КХУ у різні роки навчалися О. Богомазов, О. Волков, М. Козик, Ф. Коновалюк, А. Лентулов, О. Лозовський, А.  Маневич, П. Митурич, О. Осмьоркін, І. Падалка, А. Петрицький, Є. Прибильська, І. Рабинович, В. Седляр, Є. Судомора, О. Тишлер, К. Трохименко, А. Черкаський, Б. Шаповал; на скульптурному — О. Архипенко, І. Кавалерідзе, Н. Певзнер, П. Сніткін, О. Теремець; на архітектурному — К. Єлева, І. Запорожець, О. Маринченко, Н. Підгорний, Й. Шпінель; як вільні слухачі училище відвідували О. Екстер, В. Меллер, 1903—04 — май­бутня письменниця О. Форш.

У дні революційних подій 1905 учні КХУ проводили агітацію серед робіт­ників і селян, виготовляли й розпов­сюджували карикатури антимонар­хічного змісту, у жовтні 1905 орга­нізували протест проти політики цар­ської влади. 192С КХУ було перетво­рено на Художньо-промислову школу, яка пізніше містилася в іншому бу­динку. На вул. Воровського, 2 у 1924— 25 розміщувався Київський художній інститут, першим ректором якого був мистецтвознавець Врона Іван Іванович (1887—1970).

На поч. 20 ст. у будинку проживали музикант Д. Лобода, художник К. Мо­настирський, архітектор В. Листовничий, випускник КХУ О. Богомазов.

1917—18 тут також діяла Друга українська гімназія ім. Кирило-Мефодіївського братства, відкрита на під­ставі постанови Тимчасового уряду від 8 серпня 1917. Протягом 1917/18 навчального року тут виховувався 241 учень, усі предмети викладалися українською мовою. Директором гім­назії був Г. Козленко, серед викладачів - М. Кравчук, М. Прохорова (доч­ка І. Карпенка-Карого), М. Рудницький, Г. Холодний; секретар Педагогічної ради — М. Зеров. 6 січня 1918 відбу­лися загальні збори старших класів, після яких майже всі учні сьомого і восьмого класів вирушили на захист української революції. У бою під Крутами загинули учні гімназії: М. Ганкевич, В. Гнаткевич, Д. Кольченко, Г. Піпський, А. Соколовський, І. Сорокевич, Є. Тернавський.

Тепер у будинку педагогічний коледж [383].