У цьому будинку проживали відомі діячі науки і культури.

У 1910-і рр.– Брадтман Едуард Петро­вич (1856–1918) – міський архітектор Києва (1898–1915), автор проектів багатьох споруд, житлових бу­динків на вулицях Архітектора Горо­децького, 9 і 15 (у співавт. з Г. Шлейфером); Б. Хмельницького, 10; школи на вул. Фрунзе 164 (у співавт. з В. Кричевським) тощо.

У 1910-і рр.– Кобелєв Олександр Ва­сильович (1860–1942) – архітектор. У цей час за його проектами у Києві споруджено Селянський поземельний і Дворянський земельний банки (вул. Володимирська, 10). Вищі жіночі курси (вул. О. Гончара, 55-а), будинок Київ­ського відділення Російського техніч­ного товариства (вул. О. Гончара, 55-6).

У 1961–87 в квартирі № 23 – Короїд Олексій Степанович (1911–88) – еко­номіст, чл.-кор. АН УРСР (з 1961). У ці роки заступник директора Інституту економіки АН УРСР (1955–65), голова Відділу суспільних наук АН УРСР (1957–63). У 1965–72 – ректор, з 1972 – завідувач кафедри Київського інституту народного господарства. Роз­робляв проблеми політичної економії, науково-технічного прогресу, ком­плексного розвитку продуктивних сил України.

У 1960–70-і рр. у квартирі № 5 – Макарченко Олександр Федорович (1903–79) – нейрофізіолог, акад. АН УРСР (з 1961), заслужений діяч науки УРСР (з 1965). У цей період – завідувач відділу Інституту фізіології АН УРСР, 1956– 66 – директор цього закладу. Одночасно – голова Відділу біологічних наук АН УРСР (1961 –62), віце-президент АН УРСР (1962–63). Досліджував проблеми впливу кори головного мозку на біохімічний склад крові, зміни нервової системи при інтоксикації.

У 1920–30-і рр. у квартирі № 8 – Обремський Всеволод Адольфович (1871–1940) – архітектор, цивільний інженер, педагог. Брав участь у проек­туванні Київського політехнічного інституту, спорудженні й відбудові багатьох будинків у Київській та Чернігівській губерніях. Бл. 40 років ви­кладав у КПІ та інших закладах, організатор і керівник архітектурного факультету КПІ (1920–30), у 1930– 35 – завідувач кафедри Київського інженерно-будівельного інституту..

1943–52 у квартирі № 5 – Стражеско Микола Дмитрович (1876–1952)–те­рапевт, акад. АН УРСР (з 1934) і АН СРСР (з 1943), акад. АМН СРСР (з 1944), заслужений діяч науки (з 1934), Герой Соціалістичної Праці (1947), творець наукової школи в галузі кар­діології. 1943 повернувся у визволений Київ і доклав чимало зусиль для відродження створеного ним у 1936 Українського НДІ клінічної медицини, що перетворився потім на великий кардіологічний центр (тепер – Укра­їнський НДІ кардіології ім. М. Стражеска). Одночасно очолював факуль­тетську терапевтичну клініку Київ­ського медичного інституту (1929–52). Автор понад 260 наукових праць, при­свячених питанням клінічної й тео­ретичної медицини, багато з яких одержали світове визнання. Був чле­ном ученої ради Міністерства охорони здоров'я СРСР і УРСР, Українського терапевтичного товариства. Ім'ям вче­ного названо вулицю в Києві, на тери­торії інституту встановлено пам'ят­ник.

1954 на фасаді будинку встановлено меморіальну дошку з білого мармуру на пошанування М. Стражеска (арх. І. Шмульсон); 1992 замінено бронзо­вою (ск. М. Рапай, арх. В. Єлізаров).