Історична довідка:
Семи-, п'ятиповерховий, цегляний, у плані П-подібний. Центральний призматичний об'єм фланкується меншими за довжиною та висотою бічними крилами, які включають портали входів та оформлені архівольтами аркові проїзди на подвір'я. Симетричний за композицією головний фасад облицьовано керамічною плиткою, архітектурні деталі в стилі класицизму (портали, лиштви вікон першого поверху, цоколь та карниз) виконано з темно-сірих бетонних блоків методом виливання.
В цьому будинку на третьому поверсі в трикімнатній квартирі № 10 з кінця 1972 до 1997 жив Дерегус Михайло Гордійович (1904–97) – живописець і графік, заслужений діяч мистецтв УРСР (з 1943), чл.-кор. АМ СРСР (з 1958), народний художник СРСР (з 1963), лауреат Державної премії УРС.Р ім. Т. Г. Шевченка (1969), голова правління Спілки художників України (1956–62).
Автор живописних і графічних творів на теми української історії й народної творчості, М. Дерегус в ці роки продовжує працювати над творами з своїх улюблених серій «Хмельниччина», «Українські народні думи і пісні», які розпочав ще 1945: «Козака несуть» (1974, олія), «Дума про козака Голоту» (1975, офорт), «Напередодні» (1993, олія) та ін. У творчому доробку майстра зазначеного періоду – живописні полотна: «Віва Альснде» (1973), «Декабристи в Кам’янці» (1975), цикл «Степ» (1977–78), «Катерина» (1985), «Солоха» (1978); пейзажі «Алея парку», «Квітник в парку» (1985); портрети, натюрморти; серія офортів за мотивами творів Лесі Українки: «Мавка», «Лісовик», «Русалка водяна» (1977–79) й багато ін. У 1984 відбулася ювілейна виставка М. Дерегуса в зв'язку з 80-річчям від дня народження художника. Тепер на нижніх поверхах – Державний комітет України з матеріальних резервів, верхні – житлові.
Є наступні зміни на фасаді
Шкляні або пластикові балкони, Кондиціонери