Первісно двоповерховий. Зведено 1862 за проектом арх. О. Беретті на ділянці, що належала донькам піаніста і ком­позитора, віце-губернатора П. Селецького. 1875 на замовлення нового влас­ника І. Бродського будинок надбудо­вано арх. О. Шіле до трьох поверхів без порушення стильової єдності а попереднім об'ємом. У радянський час інтер'єри зазнали змін через перетво­рення квартир на комунальні, а також у зв'язку із розміщенням у будинку класів балетної студії І. Чистякова. Під час Великої Вітчизняної війни споруда була значно пошкоджена. 1988 зведено четвертий і п'ятий по­верхи, здійснено капітальний ремонт та реконструкцію інтер'єрів. П'ятиповерховий, з напівпідвалом, цег­ляний, тинькований. Вирішений у стилі класицизму. Композиція головного фа­саду з боку вул. Володимирської си­метрична, з незначними вертикаль­ними акцентами. Бічні осі підкреслені ризалітами ледь помітного виступу. Вікна першого – другого поверхів ри­залітів оформлено архітектурним і орнаментальним декором: руст, канелюровані пілястри з іонічними капі­телями, лиштви, напівколонки іоніч­ного ордера, ліпний орнамент (на пілястрах, стіні та фризі). Вхід роз­ташовано праворуч. Фасад з боку Театральної пл. композиційно ув'яза­ний з головним. Вікна напівпідвалу розтесано і перетворено на вітрини. Тильний фасад має балкони пізнішого походження. Чотириповерхову при­будову між будинками 48 і 48-а при­крашено декором, який за насиче­ністю й стилем схожий із декором основного об'єму, але відмінний за малюнком.

Разом із сусіднім будинком № 48-а відіграє активну роль у містобудівній ситуації прилеглих вулиць, гармонійно вписується до загального ансамблю Театральної пл.

1964–95 у квартирі № 2 мешкав Громовенко Павло Федорович (1941 – 97) – актор, майстер художнього сло­ва, заслужений артист УРСР (з 1985). 1967–69 – в Київському театрі опе­рети, 1969–77 – в Київському укра­їнському академічному драматичному театрі ім. І. Франка, з 1977 – у Київ­ській філармонії, на українському радіо і телебаченні. З 1987 (одно­часно) – викладач Київського теа­трального інституту ім. І. Карпенка-Карого.

1944-50 тут мешкав Скорульський Михайло Адамович (1887–1950) – композитор, педагог, заслужений діяч мистецтв УРСР (з 1947). У цей період написав балет «Лісова пісня», який 1946–94 йшов на сцені Державного академічного театру опери і балету ім. Т. Шевченка; оперу «Свіччине весілля» (1948); симфонічні («Турбаї», «Микита Кожум'яка») і камерні твори. Композитор займав три кімнати у роз­ташованій у бельетажі квартирі № 2. Будинок належав до житлового фонду Спілки композиторів України. У 1944–67 у напівпідвалі містився Музфонд УРСР.

1963 на  фасаді встановлено чавунну ме­моріальну дошку з барельєфним пор­третом М. Скорульського (ск. Е. Фрідман, арх. М. Іванченко).